Верховний Суд України (далі — ВС) пояснив, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати:
- чи дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема,ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
- чи додержався роботодавець норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника;
- які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що роботодавець не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві.
Виходячи з системного тлумачення частин першої та другої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП, роботодавець з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Вважають, що роботодавець належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу. Тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач вживав заходи спрямовані на реальне працевлаштування, запропонувавши працевлаштування на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини, однак вона відмовилася від переведення на вказану посаду. А це свідчить про відсутність порушення вимог трудового законодавства при звільненні.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що відповідач не виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування, оскільки не запропонував їй наявну на підприємстві вакантну посаду сестри медичної дільничної в амбулаторії загальної практики сімейної медицини, яку обіймала особа, що перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
ВС вказав: якщо працівник відсутній у зв'язку із хворобою, відрядженням, відпусткою посада, яку він займає, не є вакантною.
Тобто, посада жінки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника.
Із січня 2021 року подаватимемо нову статистичну форму звітності № 3-борг (місячна) «Звіт про заборгованість з оплати праці». Розповімо, як заповнити новий звіт.
Постанова ВС від 23.12.2020 у справі № 61-18496св19
