Контролери виходять за межі своїх повноважень, коли під час камеральної перевірки починають досліджувати реальність господарської операції
Постанова ВС від 25.04.2023 по справі № 813/802/16
У березні 2016 року приватне підприємство звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (ППР), яке контролери прийняли на підставі акту камеральної перевірки.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 10.05.2016 позов задовольнив. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.12.2016 залишив без змін рішення окружного адмінсуду.
Позиція Верховного Суду (ВС)
Визначення поняття та порядок проведення камеральних перевірок податківцями встановлені статтями 75 та 76 Податкового кодексу України (ПК).
Так, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ПК у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов’язків сторін у яких виник спір).
Камеральні та документальні перевірки контролери проводять в межах своїх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПК. А фактичні перевірки – ПК та іншими законами України, контроль за дотриманням яких на ниє покладено.
Камеральну перевірку проводять у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі:
- даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків;
- даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкривають рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій),
- даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. (пп. 75.1.1 ПК).
Порядок проведення камеральної перевірки врегульовано статтею 76 ПК. Зокрема, камеральну перевірку проводять посадові особи контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що об’єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу. Тому перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами такої перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не проводять.
Аналогічні правові позиції ВС виклав у постановах від 28.05.2019 у справі № 826/19473/14, від 21.01.2021 у справі № 813/2519/17 (далі - постанова ВС № 813/2519/17), але не виключно.
Зокрема, у постанові № 813/2519/17 ВС наголосив, що під час камеральної перевірки не можуть перевіряти інші питання, окрім відомостей із податкової звітності. Контролери вийшли за межі своїх повноважень, коли під час камеральної перевірки розпочали досліджувати: реальність господарської операції через відсутність у ланцюгу постачальників; необхідні умови для здійснення відповідної господарської діяльності. Виявивши подібні порушення податкового законодавства, податківці мали право призначити та провести документальну перевірку відповідно до статей 77, 78 ПК. Зважаючи на це, касаційний суд погодився з судами попередніх інстанцій, які визнали протиправними дії контролерів та ППР. Адже в процесі камеральної перевірки фіскали встановили факти, що можуть бути предметом саме документальної перевірки.
За змістом акта перевірки у цій справі контролюючий орган на підставі аналізу податкової інформації з баз даних та автоматизованих інформаційних систем ДПС щодо контрагентів позивача у ланцюгу перевірив:
- порядок визначення платником податкових зобов’язань та податкового кредиту;
- повноту та правильність їх нарахування.
А це предмет документальної перевірки, а не камеральної. Податківці вийшли за межі предмету камеральної перевірки. Тому прийняте за результатами такої перевірки ППР є протиправним.
Тримайте практичний гайд для тих, хто має справу з ЄСВ. Розповімо, коли обов’язково складати довідку-розрахунок, коли можна обійтися без неї, в яких випадках дозволено платити менше ЄСВ та як заповнити довідку правильно залежно від конкретної ситуації
