Порядок обліку платників податків і зборів затвердив Мінфін наказом від 09.12.2011 № 1588 (далі — Порядок № 1588).
Податковим номером платника податків є:
- код за Єдиним держреєстром підприємств та організацій України для платників, які включають до такого реєстру (юрособи-резиденти та відокремлені підрозділи юросіб-резидентів та нерезидентів);
- реєстраційний номер облікової картки платника податків-фізособи (далі — реєстраційний номер), крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта;
- реєстраційний (обліковий) номер платника, який присвоюють контролюючі органи за структурою, встановленою в пункті 2.3 розділу ІІ Порядку № 1588, платникам, визначеним у пункті 2.4 розділу ІІ Порядку № 1588 (п. 2.2 Порядку № 1588).
Структура реєстраційного (облікового) номера платника, який присвоює контролюючий орган:
XX000000К, де:
XX — приймає значення 77 — для платників - резидентів, 88 — для платників - нерезидентів;
000000 — порядковий номер;
К — контрольний розряд, який формують за алгоритмом, визначеним ДПС (п. 2.3 Порядку № 1588).
Податковий номер платника зазначають у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видають платнику, у всіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством (п. 2.5 Порядку № 1588).
Податковий номер платника не змінюють протягом усього періоду перебування на обліку в ДПС такого платника, за винятком випадків зміни коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера (п. 2.6 Порядку № 1588).
Після зняття з обліку платника податковий номер закривають та надалі не використовують (п. 2.8 Порядку № 1588).
