При вирішенні питання розмитнення імпортованих товарів контролюючий орган, не погодившись із задекларованою суб’єктом ЗЕД вартістю, нерідко визначає її самостійно за відповідним методом. Як наслідок, у декларанта виникає обов’язок щодо сплати додаткових сум ПДВ та ввізного мита. Суди найчастіше підтримують позицію останнього, визнаючи, що:
- умовою, за якої у митного органу виникає право на витребування додаткових документів і відмову в митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів є наявність обгрунтованих сумнівів у правильності зазначеної вартості (документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари);
- виготовлення іноземним контрагентом документів, що підтверджують митну вартість товарів, на різних бланках та підписання їх різними особами за відсутності розбіжностей у числових значеннях не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Оскільки такі розбіжності не свідчать про невірні числові значення складових вартості та можуть бути зумовлені особливостями організації бухоблiку та розподілу обов’язків між працівниками відповідного підприємства;
- відомості з інформаційних баз даних Мiндоходiв мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень і з об’єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб’єктів ЗЕД, товарів i умов їх продажу. Тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
