Касаційний адмінсуд у складі Верховного Суду (ВС) підтримав позицію Східного МУ ДПС по роботі з великими платниками податків у справі № 280/4556/19 від 06.06.2023 року про те, що абзацом 2 пункту 120-1.2 Податкового кодексу України (ПК) визначено лише один критерій пов’язаності вторинного податкового повідомлення-рішення (ППР) по відношенню до первинного – це його отримання, а не факт узгодженості або чинності.
Попередні суди встановили, що контролери 23.04.2019 провели камеральну перевірку позивача з питань відсутності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування (ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Під час перевірки виявили порушення позивачем вимог пункту 201.10 ПК, а саме: відсутність реєстрації ПН/РК в ЄРПН протягом граничного строку. Відповідно прийняли ППР від 20.05.2019 про застосування штрафу у розмірі 50% від суми податкових зобов’язань на підставі абзацу першого пункту 120-1.2 ПК.
Крім того, контролери 04.06.2019 провели камеральну перевірку позивача з питань відсутності реєстрації ПН/РК в ЄРПН після спливу 10 календарних днів (к. дню), наступних за днем отримання платником податку ППР від 20.05.2019.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що застування штрафу за абзацом 2 пункту 120-1.2 ПК можливе та законодавчо обґрунтоване за умови наявності первісного ППР, яке є чинним на момент визначення повторності факту не реєстрації ПН/РК.
У даній справі судом встановлено, що на момент визначення такої повторності ППР від 20.05.2019 про застосування штрафу перебувало у стані адміністративного та судового оскарження. А тому не могло бути взято до уваги контролюючим органом як таке, що надає право повторно накласти на позивача штраф у розмірі 50 % суми незареєстрованих ПН/РК.
Таким чином, відсутні підстави для застосування до позивача штрафу на підставі абзацу 2 пункту 120-1.2 ПК.
Крім того, суди також врахували наявність рішень судів, що набрали законної сили, у справах № 640/15445/19 та № 280/3012/19.
ВС зауважив, що для кваліфікації дій (бездіяльності) платника податків як підстави для застосування фінансово-правової відповідальності за вказаною статтею не потрібне настання ні будь-яких негативних наслідків, ні факту узгодження попередньо винесеного ППР про застосування штрафних санкцій згідно з абзацом першим пункту 120-1.2 ПК. Достатньо лише доведення самого факту правопорушення, яке виявляється у протиправному діянні (бездіяльності), тобто невчиненні дій щодо реєстрації в ЄРПН ПН/РК, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 к. дн., наступних за днем отримання платником податку ППР, прийнятого на підставі абзацу першого пункту 120-1.2 ПК.
Тож, критеріями з якими абзац другий пункту 120-1.1 ПК фактично пов’язує застосування штрафу є отримання платником податку ППР, застосовано на підставі абзацу першого пункту 120-1.1 ПК та не здійснення реєстрації протягом 10 днів (після отримання податкового повідомлення-рішення) в ЄРПН ПН/РК.
Касаційний адмінсуд резюмує, що відповідальність визначена абзацом другим пункт 120-1.2 ПК не передбачає як необхідності узгодження первинного ППР чи його чинності так і такої кваліфікуючої ознаки податкового правопорушення як повторність вчинення відповідного діяння, а отже покликання судів у своїх рішеннях на її наявність є помилковими.
🔊 Змінили порядок обчислення податкового навантаження
🔊 Можуть скасувати Таблицю даних, яку врахували в результаті оскарження
🔊 Обмежують різке зростання обсягів постачань із ПДВ
🔊 Збільшили кількість показників позитивної податкової історії
🔊 Змінили ознаки безумовної реєстрації
