Міндоходів затвердив Узагальнюючу податкову консультацію щодо оподаткування податком на прибуток операцій з відступлення права вимоги (факторингу).
Відповідно до неї для операцій з відступлення права вимоги (у т. ч. за договорами факторингу) застосовується порядок оподаткування податком на прибуток, визначений пунктом 153.5 Податкового кодексу України (ПК). Але тільки за умови, що договори з відступлення права вимоги (факторингу) відповідають вимогам Цивільного кодексу України (ЦК). А саме: вимогам щодо форми та предмету таких правочинів, сторін договору, обсягу їх прав та зобов’язань тощо.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Зокрема, статтею 512 ЦК передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в тому ж обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Тобто договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі у її розпорядження певної суми грошових коштів. І така послуга за договором надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
При цьому клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа — суб’єкт підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
