Витрати підприємства на придбання палива для власного та орендованого автотранспорту, пов’язаного з транспортуванням сировини та готової продукції, мають включатися до складу витрат в повному обсязі без обмежень. При цьому списувати паливо на підприємстві можна за внутрішніми наказами на підприємстві.
Такого висновку дійшов суд, задовольняючи позовні вимоги приватного підприємства про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Зокрема, в ході перевірки податковим органом було виявлено використання в господарський діяльності підприємства вантажного та легкового транспорту та списання палива (бензину, дизпалива) понад нормативи, встановлені наказом Мінтрансу «Про затвердження норм витрат палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» від 10.02.1998 № 43 (далі — наказ № 43). У зв’язку з цим податківці вирішили, що витрати на придбання палива, яке було списано понад законодавчо встановлені норми, є витратами, не пов’язаними з господарською діяльністю підприємства. Тобто, на думку податкового органу, ці витрати необгрунтовано віднесені до складу валових витрат відповідних податкових періодів.
Однак, як зауважив суд, відповідно до наказу № 43 норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств у паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії та раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Тобто наказ № 43 носить рекомендований характер.
Крім того, стверджуючи, що частина палива витрачена підприємством не в господарській діяльності, податківці не надали докази витрачання палива на інші цілі.
Натомість, до матеріалів справи підприємством надані накази по підприємству, відповідно до яких постійно здійснювались контрольні виміри витрат палива на власному та орендованому транспорті, що використовувалися у власній господарській діяльності. Ці контрольні виміри надавалися у вигляді службових записок. При цьому такі дії підприємства не суперечать наказу № 43.
Адже нагадаємо, що відповідно до наказу № 43 керівникам підприємств дозволяється встановлювати конкретні величини норм витрат палива на виконання транспортної роботи. Визначений підприємством порядок встановлення та використання норм витрат палива на виконання транспортної роботи затверджується наказом (розпорядженням) по підприємству.
Водночас суд вказав на те, що статтею 139 Податкового кодексу України встановлені обмеження щодо витрат, які не включаються до складу витрат. При цьому серед таких обмежень не встановлено обмежень щодо включення до витрат фактичних витрат на паливо, які перевищують нормативи, визначені наказом № 43.
