Чи може підприємець надавати рухоме майно у фінансовий лізинг
Чи має право фізособа-підприємець — єдиноподатник укласти з іншим підприємцем — єдиноподатником договір фінансового лізингу на власне виробниче обладнання?
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Відповідно до підпункту 14.1.97 Податкового кодексу України (ПК) фінансовий лізинг (оренда) — господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з ПК і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу.
Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:
- об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75% його первісної вартості, а орендар зобов’язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об’єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
- балансова (залишкова) вартість об’єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25% первісної вартості ціни такого об’єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;
- сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об’єкта лізингу або перевищує її;
- майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
Тобто операція з фінансового лізингу передбачає відчуження об’єкта лізингу, а для виконання умов фінансового лізингу потрібно вести бухгалтерський облік.
При цьому, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі — Закон №996) передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством і дія Закону №996 поширюється лише на юридичних осіб (ст. 2–3 Закону №996).
Отже, обов’язкового ведення бухгалтерського обліку для фізичних осіб — підприємців законодавством не передбачено.
Крім того, статтею 4 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 №723/97-ВР (далі — Закон №723) визначені суб’єкти фінансового лізингу, якими є:
- лізингодавець — юридична особа, що передає лізингоотримувачу право володіння й користування предметом лізингу;
- лізингоотримувач — особа (як юридична, так і фізична), що одержує від лізингодавця право володіння й користування предметом лізингу;
- продавець (постачальник) — юридична або фізична особа, у якої лізингодавець придбаває річ, яку в майбутньому передасть лізингоотримувачу як предмет лізингу;
- інші фізичні та юридичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.
Таким чином, фізична особа — підприємець як на спрощеній, так і на загальній системі оподаткування не має права надавати у фінансовий лізинг майно та укладати договори з цієї операції, як лізингодавець.
Підприємець може укладати такий договір тільки як лізингоотримувач.
