Порядок стягнення аліментів

Однією з найголовніших змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 № 2037-VIII (далі — Закон № 2037), є збільшення мінімального розміру аліментів з 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 50%. Зазначені зміни задекларовано у частині другій статті 182 Сімейного кодексу України (СК).

Закон № 2037 набирає чинності через місяць із дня його опублікування, тобто 08.07.2017. Проте це не означає, що із зазначеної дати бухгалтери можуть утримувати аліменти за новими нормами. Адже підставою для утримання аліментів є виконавчий лист. Тому потрібно дочекатися листа із перерахунком від виконавчої служби і вже тоді утримувати аліменти за новими розмірами.

Власниками аліментів стали діти

Ще однією важливою зміною є те, що аліменти на дитину будуть власністю саме дитини. Це зафіксовано у новій редакції статті 179 СК. Нагадаємо, що зараз аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на чиє ім’я їх виплачують. А от розпоряджатиметься коштами і надалі законний представник, якому виплачують кошти.

Зміна власника аліментів може викликати запитання: кого зазначати у податковому розрахунку форми № 1ДФ — представника чи дитину?

Оподаткування ПДФО аліментів регулює підпункт 165.1.14 Податкового кодексу України. Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включають аліменти, що виплачують йому згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених СК.

До того ж, податковий розрахунок — документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків — фізосіб, і суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 1.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Мінфіну від 13.01.2015 № 4).

Тому, на нашу думку, у формі № 1ДФ потрібно зазначати особу, якій виплачують аліменти. Переважно це буде один із батьків.

За прострочення сплати нараховують пеню

Відповідальність за прострочення сплати аліментів поширили і на сплату аліментів за домовленістю сторін. Коли заборгованість виникла з вини платника аліментів, одержувач має право на стягнення неустойки у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення (ч. 1 ст. 196 СК).

Загальний розмір пені обмежили. Він не може бути більшим за 100% суми заборгованості. До того ж конкретизували період, за який нараховують пеню, — від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Додали відповідальність за прострочення оплати додаткових витрат на дитину. Так, якщо платник прострочив оплату з власної вини, то він на вимогу одержувача зобов’язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, він сплатить ще й 3% річних із простроченої суми.

Спосіб визначення розміру аліментів обирають батьки

Один із батьків, з яким проживає дитина, матиме право вибирати спосіб визначення розміру аліментів: у твердій сумі чи у частці від доходу (ч. 3 ст. 181 СК). Спосіб стягнення аліментів можна буде змінити. Для цього отримувач аліментів має подати відповідний позов до суду