Особливості оформлення результатів документальних перевірок визначає Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків — юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Мінфіну від 20.08.2015 № 727 (далі — Порядок № 727).
Порядок № 727 застосовують під час оформлення результатів документальних перевірок платників податків:
- юридичних осіб;
- відокремлених підрозділів юридичних осіб;
- постійних представництв юридичних осіб;
- представництв нерезидентів.
Водночас дія Порядку № 727 не поширюється на оформлення результатів перевірок контрольованих операцій відповідно до статті 39 ПК, а також на перевірки фізичних осіб, які мають «свій» Порядок перевірок, затверджений наказом Мінфіну від 14.03.2013 № 395.
Матеріали за темоюСтатус акта і довідки та вимоги до їх змісту
Перевірку оформлюють складанням акта або ж довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складають акт документальної перевірки, а за відсутності порушень — довідку документальної перевірки.
Доказовий статус
Як свого часу ДПАУ, так і Мінфін марно намагається присвоїти собі повноваження у сфері процесуального права і надати акту й довідці певної доказової сили. Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 727 акт документальної перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Своєю чергою, довідка визнається носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства.
Слід нагадати, що відповідно до статті 94 Кримінального кодексу України (КК) слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожен доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частина 2 статті 84 КК відносить документи до доказів, що їх потім у суді оцінюватимуть судді. Тому те, що Мінфін надає акту і довідці доказової сили, жодним чином не впливає на їх статус як доказів. Тобто акт і довідка так і залишаються документами, які суд на власний розсуд може приймати або не приймати як доказ, незалежно від того, що саме написав Мінфін у Порядку № 727.
Виклад і зміст
А от що стосується порядку викладення в акті інформації щодо порушень податкового законодавства, слід мати на увазі, що відповідно до пункту 5 Порядку № 727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, необхідно викладати в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно і повною мірою з посиланням на:
- первинні документи;
- регістри податкового і бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності;
- інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб’єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів;
- податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.
Відповідну вимогу містить і пункт 4 Порядку № 727, який урегульовує порядок оформлення описової частини акта. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення має бути:
- чітко викладено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що їх порушив платник податків; зазначено період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків і господарську операцію, під час здійснення якої вчинене це порушення;
- перелічено первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, наведено регістри бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків операцій та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, і докази, що підтверджують наявність факту порушення;
- наведено перелік відсутніх чи не наданих первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення;
- записано про отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, із зазначенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;
- наведено факти надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій, факт відсутності або порушення правильності ведення податкового та/або бухгалтерського обліку.
Отже, відсутність в акті перелічених вище посилань та інформації може і має істотно вплинути на доказову силу фактів виявлених правопорушень. Тож, мабуть, із тактичної точки зору не варто вимагати від податківців під час перевірки зазначення такого повного переліку даних. Позаяк що менш повним буде цей перелік, то менш доказовим буде й сам акт.
А це, зрозуміло, піде на користь захисту, бо в силу презумпції невинуватості всі помилки обвинувачення мають тлумачитися на користь підсудного.
Та й адміністративний процес тут може стати у пригоді. Так, згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час вирішення справи не бере до уваги докази, одержані з порушенням закону.
Тож, якщо акт перевірки міститиме факти податкових порушень без відповідних відомостей і посилань, платник податків зможе в адміністративному суді стверджувати і довести, що акт складено з порушенням закону. І тоді порушення податкового законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, вважатимуться такими, що жодним чином не підтверджені доказами.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Головбух"
