Угода про розірвання договору знадобиться вам, щоб розірвати договір. Ми підготували для вас зразок додаткової угоди про розірвання договору за згодою сторін, залишилось лише його скачати та внести свої дані
Угода про розірвання договору: способи та процедура
З-поміж різних способів розірвати договір базовим варіантом, з якого слід розпочинати є взаємна згода сторін. Це випливає з частини 1 статті 188 ГК, яка забороняє розривати договори в односторонньому порядку, крім випадків передбачених договором або законом.
Процедуру розірвання договору описують частина 2 та частина 3 статті 188 ГК:
- сторона договору, яка бажає розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні;
- інша сторона має 20 днів після одержання такої пропозиції розглянути дане питання та повідомити про результати партнера.
Якщо сторони у такий спосіб не досягають згоди, то ініціатор розриву договору має право передати справу до суду.
Таким чином, існує три можливі способи розірвати договір:
- за взаємною згодою сторін (основний). Цей варіант можливий незалежно від того, чи порушувалися певні умови договору, чи ні;
- за рішенням суду на підставі вимоги однієї зі сторін;
- внаслідок реалізації однією зі сторін права на одностороннє розірвання договору, якщо це передбачено самим договором або законом.
Розірвання договору треба належним чином оформити. Окремих норм законодавства щодо таких угод не існує, крім статті 654 ЦК: розірвання договору повинне бути в такій самій формі, що й договір, який розривається, якщо інше не встановлено договором або законом. Це значить наступне:
- якщо договір укладався в письмовій формі, то угода про розрив теж письмова;
- якщо договір вимагав нотаріального посвідчення, то угода про розрив теж має нотаріально посвідчена.
Таку угоду називають «додаткова угода про розірвання договору», або просто «угода про розірвання договору», «договір про розірвання договору».
Як скласти додаткову угоду про розірвання договору?
Шукайте в системі «Експертус Головбух» опис робочої ситуації, яка аналогічна вашій, потрібні форму (зразок), довідник, відео. Якщо не знайдете, то можете надіслати звернення до нашої експертної підтримки через Онлайн-помічник
Розірвання договору на основі додаткової угоди
Як правило, в договорах міститься пункт, який описує ситуацію розриву договору за взаємною згодою або за вимогою однієї зі сторін. Це може бути формулювання типу: «Цей договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін шляхом складання додаткової угоди, яка є невід’ємною частиною даного Договору». Однак, навіть якщо такий пункт відсутній, розрив може відбуватися на підставі статті 188 ГК на основі пропозиції однієї зі сторін. Додаткова угода про розірвання договору: зразок. Розглянемо.
Додаткову угоду можна підписати як у присутності двох сторін, так і шляхом обміну відповідними листами.
Приклад. Підприємство ТОВ «Весна» (покупець) та ПП «Зима» (постачальник) уклали письмовий договір про постачання у січні 2023 року товарів строком на 2 роки. Однак, у серпні 2023 року вирішили розірвати цей договір за ініціативою ТОВ «Весна». Додаткова угода про розірвання договору оренди повинна мати приблизно такий вигляд.
СКАЧАТИ ЗРАЗОК
Додаткова угода про розірвання договору: особливі умови
Ніяких загальних шаблонів, за якими укладається додаткова угода про розірвання договору, не рекомендуємо, оскільки все залежить від конкретних умов договору, який розривають сторони. Кожний із договорів треба аналізувати фахівцю. За результатами аналізу договору та господарської ситуації, угода про розірвання договору може бути зазначені додаткові пункти, наприклад, про таке:
- сторони не мають взаємних претензій щодо предмету укладеного договору;
- одна зі сторін повертає іншій товар або суму попередньої оплати;
- одна зі сторін компенсує іншій витрати на зберігання товару чи транспортні витрати пов’язані з поверненням товару;
- можуть бути прописані й певні фінансові зобов’язання, наприклад, штраф чи пеня за неповернення товару чи авансу, компенсація певних збитків тощо;
- можуть зазначатися умови щодо повернення товару – яка сторона забирає чи оплачує доставку тощо;
- якщо розривається договір про надання послуг чи виконання робіт, то в додатковій угоді можна визначити ступінь їх виконання, якщо процес уже було розпочато, та належну оплату.
Розірвання договору, якщо було нотаріальне посвідчення
Розрив нотаріально посвідченого договору відбувається шляхом складання окремого договору, який підписують усі сторони та посвідчує той самий нотаріус, який посвідчив основний договір (п. 7.1 глави 1 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 № 296/5). Виняток може бути тільки у тому разі, якщо нотаріус, який посвідчив основний договір, наразі не має такої можливості через: смерть, заміщення, неможливість виконувати свої обов’язки, припинення діяльності, передачі документів до державного нотаріального архіву, інші причини. У такому випадку процедуру може виконати інший нотаріус (договір про розірвання договору).
На всіх наданих примірниках основного договору нотаріус має проставити відмітку про його розірвання, у якій зазначаються номер за реєстром та дата посвідчення договору про розірвання. Також нотаріус ставить підпис і скріплює його печаткою.
Угода про розірвання договору: хто підписує
Як правило, ті ж самі особи, які його укладали. Однак, це не обов’язково. Додаткова угода про розірвання договору може підписуватися особами, які мають відповідні повноваження на укладання договорів. Вони їм надаються установчими документами або довіреністю.
Інші варіанти розірвання договору
Односторонній розрив на основі самого договору
У разі одностороннього розриву, якщо він передбачений певним пунктом договору, сторона, яка має за ним таке право, надсилає лист іншій стороні з повідомленням про розірвання договору. Його можна відправити кур’єром (при цьому обов’язкова позначка на другому екземплярі) або направити рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. З цього моменту договір вважається розірваним.
Приклад такого листа про розірвання договору підряду в односторонньому порядку.
СКАЧАТИ ЗРАЗОК
Односторонній розрив договору на основі рішення суду
Розірвати договір через суд можна тільки у прямо передбачених законом або договором випадках. Закон передбачає, що договір може бути розірваний за рішенням суду на підставі односторонньої вимоги, якщо відбулося істотне порушення умов договору іншою стороною.
Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Наприклад, при проведенні ремонтних підрядник не зміг розпочати роботу вчасно або належним чином виконати певний її етап.
Ще один варіант такого розриву є розрив через істотну зміну обставин, якими керувалися сторони на момент укладання договору (ст. 652 ЦК). Такий розрив допускається тільки у виняткових випадках на основі рішення суду (ч. 4 ст. 652 ЦК).
Договір вважається розірваним у цих випадках з моменту рішення суду.
Якщо сплатите податок не на той рахунок, ДПС вже не штрафуватиме. Це справедливо, адже ви все одно поповнили бюджет держави. Але врегулювати напрям сплати податку маєте самотужки, подавши заяву до податкової
Односторонній розрив договору на основі закону
В односторонньому порядку можна розірвати договір не тільки у разі рішення суду чи реалізації права, передбаченому самим договором. Є ще один варіант, – у разі істотного порушення вимог щодо якості товару. У такому випаду покупець має право за своїм вибором (ч. 2 ст. 678 ЦК):
- відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
- вимагати заміни товару.
Істотним порушенням вимог щодо якості ЦК вважається виявлення таких недоліків, які:
- не можна усунути;
- можна усунути, але з непропорційними витратами або затратами часу;
- виявляються неодноразово чи з’являються знову після їх усунення.
Оформити розірвання договору у такому разі можна шляхом надсилання відповідно листа продавцю з описом причин розриву та згадкою як основи для цього умов договору або частини 2 статті 678 ЦК. Вручення цього листа можна вважати моментом розірвання договору. Якщо ж сторони не можуть дійти згоди, то справа передається до суду.
Правові наслідки розірвання договорів
Після розірвання договору зобов’язання сторін, які містив договір, повністю припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК). Це момент досягнення домовленостей про розірвання договору. Якщо ж договір розривався через суд – це день набуття чинності рішення суду (ч. 3. ст. 653 ЦК).
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору. Але в разі розірвання договору в зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків.
Податкові наслідки розірвання договорів
Також не забуваємо про можливі податкові наслідки розірвання договору. Саме по собі укладання угоди про розірвання не спричиняє податкових наслідків. Їх можуть спричинити повернення товару або отриманого авансу, а також отримання сум компенсації певних збитків, сплата пені, штрафу. Облік тут такий же, як і для звичайних договорів.
Якщо внаслідок угоди про розірвання договору відбувається будь-яка зміна суми компенсації вартості товарів (послуг), зміна цін, перерахунок внаслідок повернення товарів, повернення продавцем суми попередньої оплати товарів (послуг), то продавець, який є платником ПДВ, повинен скласти розрахунок коригування до податкової накладної та зменшити нараховану суму податкових зобов’язань з ПДВ (за датою, що визначена за правилом першої події згідно п. 187.1 ПК).
Розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН. Це повинен зробити (п. 192.1 ПК):
- покупець товарів (послуг), якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів (послуг) їх постачальнику. Для цього постачальник повинен направити розрахунок коригування покупцю;
- постачальник, якщо передбачається збільшення суми компенсації вартості товарів (послуг) постачальнику.
Щодо штрафів та пені у підприємств, які здійснюють облік податку на прибуток з урахуванням податкових різниць, то вони визнаються й у податковому обліку. Це значить, що податкових різниць (як у того хто платить, так і у того, хто отримує) не виникає і фінрезультат коригувати не потрібно.
