Новий закон про валюту: можна все, що не заборонено

Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі — Закон про валюту) набрав чинності 07.07.2018. Але діяти він почне за сім місяців, тобто 07.02.2019 (ч. 1 ст. 16 Закону про валюту).

Втрата первинних документів через руйнування офісу

Новий валютний закон рамковий — він встановлює загальні принципи, межі, правила і відсилає до підзаконних документів, якими Нацбанк і Кабмін регулюватимуть за потреби валютний ринок. Нацбанк має шість місяців, аби привести у відповідність до Закону про валюту нормативну базу й ухвалити нові акти (див. Схему).

Запровадження нових валютних правил

Вільне відкриття рахунків за кордоном

Резиденти України матимуть право відкривати рахунки за кордоном і провадити валютні операції через них (ч. 3 ст. 4 Закону про валюту).

Нерезиденти можуть відкривати рахунки в українських фінустановах (ч. 4 ст. 4 Закону про валюту).

У цих правилах є приписка: «...з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України». І хоча прямих обмежень для цього Закон про валюту не містить, Нацбанк може запроваджувати засоби захисту у вигляді дозволів і лімітів для деяких операцій, прописувати особливості операцій з руху капіталу (п.3 , 4 ч. 1 ст. 12 Закону про валюту). Наразі не зрозуміло, чи зачіпатиме це й рахунки за кордоном. Крапки над «і» розставлять подальші нормативні акти, що ухвалить Нацбанк.

Переміщення готівки через кордон

Вивезення, ввезення та пересилання поштою готівки і банківських металів у сумі 10 тис. євро і більше (в еквіваленті на дату переміщення через кордон) доведеться письмово декларувати перед ДФС. Порядок декларування затверджує Кабмін (ст. 8 Закону про валюту). У разі надіслання валюти поштою обов’язково оголошуватимуть вартість.

Порядок переміщення валютних цінностей визначає Нацбанк.

Новий закон про валюту: до чого готуватися бухгалтеру

ГАВРИЛОВА Олена адвокат, партнер Адвокатського об’єднання «Едвайзер», Київ

Покроково і з прикладами про те: • Закон України «Про валюту і валютні операції»: головні положення (що залишилось, що скасовано, а що нового); • коли зміни починають діяти; • нормативно-правові акти, які втрачають силу; • валютні операції: інвестування без обмежень, кредити без реєстрації — заміна слів чи процедури; • ЗЕД: чи стане простіше працювати; • розрахунки в інвалюті в Україні та переказ коштів за кордон, купівля/продаж валюти: чи спростять відносини між українськими та іноземними підприємствами; • валютний контроль: які операції звільнені від контролю, а які підпадають під нього; • який порядок, хто і як здійснюватиме контроль; • відповідальність і санкції: які штрафи скасують, посилять чи доповнять

Переглянути відеозапис

Скасування індивідуальних ліцензій НБУ

Після змін у валютній сфері залишили:

• банківські ліцензії — на надання банківських та інших фінансових послуг (ч. 1 ст. 9 Закону про валюту);
• «валютні» ліцензії — на провадження валютних операцій небанківськими фінансовими установами й операторами поштового зв’язку (ч. 2 ст. 9 Закону про валюту), а саме:
  — торгівля валютними цінностями у готівковій формі;
  — переказ коштів;
  — розрахунки в інвалюті на території України за договорами страхування життя;
  — факторинг (у частині розрахунків на території України в інвалюті між факторами і клієнтами за операціями з міжнародного — факторингу щодо відступлення права грошової вимоги до боржника-нерезидента);
  — інші валютні операції, визначені НБУ.

Про те, щоб суб’єкти господарювання отримували індивідуальні ліцензії, не йдеться¹. Тож кануть у Лету індивідуальні ліцензії, які передбачала стаття 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 (далі — Декрет № 15-93).

¹ Щодо індивідуального ліцензування НБУ уже бачимо пом’якшення. Див., зокрема, постанову Правління НБУ «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 26.04.2018 № 45.

У частині 7 статті 16 Закону про валюту чітко сказано, що індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, інші ліцензії на здійснення валютних операцій, у т. ч. на організацію та (або) проведення операцій з купівлі та продажу валютних цінностей у безготівковій формі, відкриття рахунків в іноземній валюті, проведення розрахунків в іноземній валюті, видані НБУ до дня введення в дію Закону про валюту (тобто до 07.02.2019), втрачають чинність, крім генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, виданих НБУ небанківським фінансовим установам, операторам поштового зв’язку. Банки проводитимуть валютні операції на підставі чинних банківських ліцензій.

Та за Нацбанком залишили право запроваджувати дозволи, ліміти для окремих валютних операцій (ст. 12 Закону про валюту). Тож замість індивідуальних ліцензій можуть запровадити дозволи. Повернемося до цього питання, коли Нацбанк затвердить свої нормативні акти під Закон про валюту.

ДФС запитує, чому немає прибутку: як відповісти, щоб відчепилися

Олег Січ керівник Об’єднаної редакції Експертус Головбух, ACCA DipIFR (rus)

Якщо ДФС вимагає пояснити причину збитків компанії — ви в зоні ризику. Не відповідайте, що у країні криза. Формальна відписка гарантує вам місце у плані перевірок. Поясніть податківцям, що сума прибутку (або збитку!) залежить від об’єктивних факторів. Стаття-тест допоможе позбутися зайвої інформації та сформувати правильну відповідь

Читайте — у журналі "Головбух"

Торгівля валютними цінностями

На основі ліцензій торгувати валютними цінностями можуть лише уповноважені установи. Тобто обмінювати інвалюту, як і раніше, можуть лише банки, небанківські фінустанови та оператори поштового зв’язку (ч. 3 ст. 6 Закону про валюту). Звичайний суб’єкт господарювання пункту обміну валюти відкрити не може.

Декларування валютних цінностей за кордоном

Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994 № 319/94 і Декрет № 15-93, які зобов’язують щокварталу подавати Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, втрачають чинність із 07.02.2019. Тож із цієї дати суб’єкти господарювання уже не декларуватимуть валютних цінностей, які перебувають за кордоном.

Щоправда, Нацбанк має право збирати статистичну інформацію про валютні операції і встановлювати порядок її подання та періодичність (ч. 3, 4 ст. 10 Закону про валюту). Тож цілком можливо, що з-під пера регулятора таки з’явиться документ, який вимагатиме подавати інформацію про валютні цінності за кордоном. Зачекаємо підзаконних документів Нацбанку, аби мати реальну картину в цьому питанні.

Пеня за заниження або невчасну сплату податку: нарахування та сплата

Підготували експерти системи "Експертус Головбух"

Кожен платник податків знає про свій обов’язок самостійно сплачувати податки та збори у строки і в розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Порушника законодавчих вимог карають накладенням фінансових санкцій — штрафу і пені. Пеню можуть нараховувати як податківці, так і самі платники податків. У чому різниця між пенею і штрафом? Як нараховує пеню ДФС? За що і як нарахувати пеню самостійно? Який порядок сплати пені? Як відобразити нараховану пеню в бухобліку? Яка відповідальність за несплату?

Про все це дізнайтеся з публікації у системі "Експертус Головбух"

Валютний нагляд

Уповноважені установи (а це банки, небанківські фінустанови й оператори поштового зв’язку) безпосередньо контролюють виконання вимог валютного законодавства під час проведення ними валютних операцій. Виняток — операції експорту й імпорту товарів у сумі до 150 тис. грн, які під безпосередній нагляд не потрапляють.

Уповноважені установи мають право вимагати від суб’єктів документи, пов’язані зі здійсненням валютних операцій. Але в Законі про валюту не встановлено, які саме документи це мають бути.

Якщо банк (чи небанківська фінустанова) виявить порушення валютного законодавства, він гальмує проведення такої валютної операції та інформує про неї Нацбанк і ДФС. Порядок здійснення валютного нагляду встановлює НБУ (ч. 7 ст. 11 Закону про валюту).

Валютні обмеження

Закон про валюту фактично не запроваджує якихось обмежень. Але надає Нацбанку право у кризових ситуаціях² встановлювати обмеження не більш ніж на півроку (з можливістю подовжити ще на півроку такі заходи, обгрунтувавши їх).

² За наявності ознак нестійкого стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави.

Засобом платежу на території України й надалі буде лише гривня. Тож розраховуватися в інвалюті резидент із резидентом не може, окрім розрахунків за операціями, наведеними у статті 5 Закону про валюту.

Заходи, які матиме право запровадити НБУ

Можливі валютні обмеження встановлює стаття 12 Закону про валюту. Нацбанк матиме право вдаватися до таких заходів:

• запровадити обов’язковий продаж частини надходжень в інвалюті у межах, передбачених нормативно-правовими актами НБУ. Наразі діє норма у 50% обов’язкового продажу інвалютних надходжень (постанова Правління НБУ від 12.06.2018 № 65, яка діятиме до 13.12.2018);
• встановити граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів. Нині такий строк становить 180 днів. Побачимо, чи зміниться він після 07.02.2019;
• встановити особливості проведення операцій із руху капіталу. Закон про валюту не визначає, які це операції. Зазвичай Нацбанк розуміє під ними інвестиції за кордон, інвестиції на територію України, одержання кредитів, розміщення коштів на рахунках за кордоном;
• запровадити дозволи та (або) ліміти на проведення окремих валютних операцій;
• резервувати кошти за валютними операціями.

Закон про валюту конкретизує, що Нацбанк може встановити вартісний критерій операцій, на які поширюватиметься експортно-імпортний контроль. До того ж для певних галузей чи товарів можуть запровадити винятки (ч. 1 ст. 13 Закону про валюту). За деякими операціями експорту, імпорту, як і раніше, можна буде подовжити граничний строк розрахунків за висновком Мінекономрозвитку (за якими саме операціями і на підставі яких документів — визначатиме Кабмін).

Нацбанк також зможе визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об’єктом перевірки НБУ. Це можуть бути особливі умови, за яких підтримуватимуть ліквідність банків, застосуватимуть економічні нормативи, формуватимуть і використовуватимуть резерви для відшкодування можливих втрат за активними операціями банків.

Нацбанк матиме право встановлювати обмеження на діяльність фізичних та юридичних осіб, у т. ч. обмежувати або забороняти видачу коштів із їхніх поточних і вкладних (депозитних) рахунків, а також обмежувати або тимчасово забороняти проведення валютних операцій на території України, зокрема вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей.

До таких заходів Нацбанк може вдатися, якщо будуть ознаки нестійкого фінансового стану банківської системи, виникнуть обставини, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни. Ознаки нестабільності/нестійкості має підтвердити Рада з фінансової стабільності (ст. 71 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV; п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону про валюту). Виключний перелік заходів під «фіннестабільність» затверджує Нацбанк.

Запроваджуватимуть обмеження і заходи захисту винятково з підстав та у порядку, що визначені законом, аби забезпечити стабільність фінансової системи і рівновагу платіжного балансу України (пп. 1 ч. 1 ст. 12 Закону про валюту). А порядок застосування заходів захисту, зокрема, критерії їх запровадження, подовження строку дії і дострокового припинення встановлюватиме не закон, а підзаконні акти Нацбанку (п. 5 ст. 12 Закону про валюту).

Тож реальну картину валютних обмежень «намалюють» нормативні акти НБУ.

Валютні обмеження Нацбанк зможе запроваджувати на короткий строк — не більше ніж 6 місяців і подовжити ще на 6 місяців. Загалом їх дія не має тривати понад 18 місяців протягом 24 місяців починаючи з дня першого запровадження відповідного заходу захисту (ч. 2 ст. 12 Закону про валюту).

Але для «перехідного» періоду прописали, що ті валютні обмеження (інакше кажучи, «заходи захисту»), які Нацбанк затвердить і які наберуть чинності разом із початком дії Закону про валюту з 07.02.2019, діятимуть, аж допоки НБУ не визнає їх такими, що втратили чинність (ч. 9 ст. 16 Закону про валюту). Тому цілком можливо, що діятимуть вони й більше ніж шість місяців.