Суд повністю задовольнив касаційну скаргу працівника про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Зокрема, під час розгляду справи встановлено, що під час звільнення (за власним бажанням) працівнику не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення.
Нагадаємо, що відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (КЗпП) під час звільнення працівника всі суми, що належать йому, мають бути виплачені підприємством у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Статтею 117 КЗпП встановлено обов’язок роботодавця виплатити працівникові у разі затримки розрахунку при звільненні його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, а статтею 2371 — відшкодувати працівникові завдану моральну шкоду.
При цьому згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП за наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити таке відшкодування, якщо спір вирішено на користь працівника та якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Затримку розрахунку підприємство пояснювало наявністю у нього дебіторської заборгованості (інші підприємства не розрахувались з ним).
Однак, на думку суду, відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Правомірним визнав суд і відшкодування моральної шкоди, завданої звільненому працівнику несвоєчасною виплатою з вини роботодавця належних йому сум.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/12 для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди встановлено тримісячний строк. Перебіг цього строку розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
