ВАСУ не підтримав висновки попередніх інстанцій у справі за поданням податкового органу про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Під час прийняття такого рішення суд керувався нормами чинного законодавства.
Зокрема, відповідно до підпункту 94.2.3 Податкового кодексу України (ПК) підставою для арешту майна платника податків є його відмова від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу.
Арешт на майно накладається за рішенням керівника податкового органу (його заступника). Але тільки за умови, що обгрунтованість цього рішення протягом 96 годин буде перевірена судом (п. 94.10 ПК). Підтвердження судом обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі подання податкового органу (п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України; КАС).
При цьому суд може відмовити у прийнятті такого подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право (п. 2 ч. 5 ст. 183-3 КАС). Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що і є підставою для внесення відповідного подання.
Однак КАС не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди, як підстави для висновку про існування спору про право. Тому у кожному конкретному випадку суд на власний розсуд оцінює форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору.
За таких обставин, на думку суду, усна чи письмова незгода платника щодо наявності законних підстав для проведення перевірки не свідчить про існування спору про право. Адже відновити своє порушене право підприємство може тільки, якщо оскаржить наказ на проведення перевірки та/або рішення про застосування арешту в адміністративному або судовому порядку.
Проте у цій справі відсутні докази оскарження платником наказу про призначення перевірки та/або рішення про застосування арешту його активів.
А відтак висновок попередніх судових інстанцій щодо існування спору про право ВАСУ визнав передчасним. Тому рішення цих судів скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого суду слід встановити наявність (або відсутність) спору про право у правовідносинах, які є передумовою для застосування адміністративного арешту.
