Ненормований робочий день застосовують насамперед для осіб, працю яких неможливо точно облікувати в часі. У разі роботи з неповним робочим днем його тривалість чітко визначено (певна кількість годин на день). Тому ненормований робочий день не рекомендують встановлювати працівникам, зайнятим на роботі з неповним робочим днем. Про це йдеться в пункті 2 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінсоцполітики від 10.10.1997 № 7 (далі — Рекомендації № 7).
За роз’ясненням Мінсоцполітики, позаяк Рекомендації № 7 не зареєстровані у Мін’юсті, а тому не є нормативно-правовим актом, вони мають рекомендаційно-інформаційний характер. Тобто чинне законодавство на сьогодні не містить заборони застосовувати ненормований робочий день для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.
Підприємство у колективному договорі на власний розсуд визначає перелік професій і посад, на яких можна застосовувати ненормований робочий день. А також встановлює тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день. Тому якщо у зв’язку зі специфікою роботи працівник із неповним робочим днем періодично виконує основну роботу поза межами робочого часу, йому можна встановити ненормований робочий день і, відповідно, надавати щорічну додаткову відпустку на умовах, визначених у колективному договорі.
