Якщо підприємство зобов’язане створювати робочі місця для людей з інвалідністю, це не означає, що воно має шукати людей з інвалідністю, аби працевлаштувати.
Роботодавця не можна притягнути до відповідальності за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо він не працевлаштував людей з інвалідністю з причин, що не залежали від самого роботодавця. Тобто, якщо:
- у діях роботодавця немає складу правопорушення,
- у населеному пункті за місцезнаходженням роботодавця немає людей з інвалідністю, які бажають працевлаштуватися.
Чи покарають за воєнного стану за неподання звітності
Такого висновку дійшов Верховний Суд України (ВСУ) і підтвердив рішення суду першої інстанції у справі за позовом обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до підприємства про стягнення з останнього адміністративно-господарських санкцій за незайняте робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів, та пені за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій.
Суди у цій справі встановили, що підприємство у 2016 році подавало до районного центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН (Інформація про попит на робочу силу (вакансії)), які містили інформацію про вільні робочі місця для інвалідів, надсилало оголошення до ЗМІ з інформацією про вакантну посаду для працевлаштування інвалідів, а також надавало звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма № 10-ПІ) до обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
При цьому ВСУ зауважив, що закон не зобов’язує підприємство самостійно шукати працівників серед людей з інвалідністю.
Суб’єкт звільняється від відповідальності, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
