Звільнення за власним бажанням: «стандартне» і під час лікарняного
Працівник має право у будь-який строк розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, письмово попередивши про це роботодавця за два тижні. Попередження роботодавця про наступне звільнення є обов’язком працівника (ст. 38 Кодексу законів про працю; КЗпП).
Випадки, коли на роботодавця покладають обов’язок звільнити працівника у строк, про який він просить, перелічені у статті 38 КЗпП України. Усі вони мають спільну ознаку — неможливість працівника далі продовжувати роботу.
Якщо немає таких причин, сторони трудового договору можуть домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви в межах двотижневого строку. Якщо є така домовленість, працівника можна звільнити навіть у день подання ним заяви про звільнення.
Роботодавець не має права звільняти працівника до закінчення двотижневого строку після подання заяви про звільнення, якщо працівник про це не просив. Адже в межах зазначеного строку він має право відізвати раніше подану заяву.
У разі коли працівник самовільно залишив роботу (не попередив письмово роботодавця про звільнення за власним бажанням, залишив роботу до закінчення встановленого двотижневого строку попередження), роботодавець має право звільнити його за прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП).
За матеріалами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області
