За оплату службового відрядження на суму, нижчу від середнього заробітку, підприємство оштрафували на 128 тис грн.
Компанія звернулася до суду з позовом до Управління Держпраці в області, у якому просила скасувати постанову про накладення на позивача штрафу.
У висновках акту перевірки підприємства зазначено, що позивачем порушено частину 4 статті 121 КЗпП України, а саме: оплату праці чотирьом працівникам, які були направлені у службове відрядження, здійснено у розмірі нижчому середнього заробітку. За це Управління Держпраці, згідно з абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП, наклало на фірму штраф у розмірі 128 000 грн, у зв`язку з виявленими порушеннями.
Підприємство спробувало оскаржити цей припис в суді, посилаючись на виправлення порушення та його малозначність.
Рішення суду було наступним: за змістом пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Тому, виконання вимог припису не могло бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб’єкта господарювання фінансових санкцій, і, відповідно не звільняло від обов’язку понести відповідальність за вчинення правопорушень законодавства про працю, оскільки згідно з частиною сьомою статті 265 КЗпП України сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Також колегія суддів не прийняла доводи скаржника щодо малозначності порушення, оскільки чинне законодавство України про працю не передбачає пом’якшуючих чи обтяжуючих обставин для звільнення від відповідальності юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, з урахуванням розміру порушення.
