Законодавство забороняє роботодавцям звільняти з власної ініціативи:
- вагітних жінок;
- жінок, які мають дітей віком до трьох чи шести років;
- одиноких матерів, які виховують дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю (ч. 6 ст. 179; ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України; КЗпП).
Виняток — повна ліквідація підприємства або закінчення строкового трудового договору, установи. У цих випадках роботодавець може звільнити пільгову категорію жінок, але обов’язково потурбуватися про їх подальше працевлаштування. На період працевлаштування за ними зберігають середню зарплату, але не більше ніж три місяці від дня закінчення строкового трудового договору.
За порушення законодавства про працю роботодавці несуть адміністративну, фінансову й навіть кримінальну відповідальність. Незаконне звільнення працівника з роботи — грубе порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачає стаття 172 Кримінального кодексу України.
Трудові спори про поновлення на роботі працівника незалежно від підстав припинення трудового договору розглядають винятково в суді.
За інформацією Державної служби з питань праці
