Особливості регулювання праці тимчасових і сезонних працівників встановлюють законодавством (ст. 7 Кодексу Законів про працю України; далі — КЗпП).
На сьогодні в Україні є чинним (в частині, що не суперечить Конституції України та законодавству України) Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24.09.1974 № 310-ІХ; далі — Указ № 310.
Сезонними вважають роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов можуть виконуватися лише протягом певного періоду (сезону), але не більше 6 місяців (ст. 1 Указу № 310).
Сезонний трудовий договір — це різновид строкового трудового договору. Він укладається на строк тривалості певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців.
Сезонними вважають роботи, які містяться в Списку сезонних робіт і сезонних галузей, що затвердив Кабмін постановою від 28.03.1997 № 278.
При укладенні сезонного трудового договору роботодавець зобов’язаний попередити працівника про сезонний характер роботи. Про те, що даний працівник приймається саме на сезонну роботу необхідно відобразити в наказі (розпорядженні) про прийом на роботу.
Строковий трудовий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами:
- на період виконання певної роботи (п. 3 ч. 1 ст. 23 КЗпП);
- на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (п. 2 ч. 1 ст. 23 КЗпП).
При прийманні на сезонні роботи випробування з метою перевірки відповідності робітника або службовця роботі, яку йому доручають, не встановлюють.
Але, при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.
На сезонних працівників:
- розповсюджуються умови і положення, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору, що діють на підприємстві;
- поширюють форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що діють на підприємстві.
Сезонним працівникам відпустку надають пропорційно відпрацьованому часу (ч. 9 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР.
Сезонні працівники, які працюють на умовах трудового договору, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та є застрахованими особами.
Помилки в Об’єднаній звітності з ЄСВ, ПДФО та ВЗ
У разі настання тимчасової непрацездатності, сезонні працівники нарівні з іншими працівниками підприємства мають право на оплату листка непрацездатності. Тобто отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів роботодавця (оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності) та, починаючи з шостого дня тимчасової непрацездатності, — за рахунок коштів ПФУ.
Сезонний працівник підлягає звільненню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП у зв’язку із закінченням роботи (сезону), а, отже, строку трудового договору.
Днем звільнення є останній день сезонної роботи.
Якщо ж працівник після закінчення сезонної роботи продовжуватиме працювати трудовий договір із цим працівником вважають таким, що укладений на не визначений строк.
