Суди визнали правомірним нарахування інфляційних та 3% річних унаслідок порушення підприємством строків сплати відсоткового доходу за облігаціями. Адже таке порушення за своєю правовою природою є порушенням грошового зобов’язання.
З огляду на закон нарахування інфляційних та 3% річних є можливим лише в разі несвоєчасного виконання грошового зобов’язання. Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (нацвалюті України чи в грошовому еквіваленті в інвалюті) зобов’язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов’язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов’язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, ним є правовідношення, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Причому сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), як і інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій. Це спосіб захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.
Повне або часткове копіювання матеріалу дозволено лише за умови посилання на портал «Головбух24»
