Відповідно до підпункту 14.1.54 розділу І Податкового кодексу України (ПК), дохід з джерелом їх походження з України — це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні.
Згідно з нормою глави 58 Цивільного кодексу України (ЦК), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Відповідно до статті 762 глави 58 ЦК, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно із підпунктами 170.1.1 та 170.1.2 ПК, податковим агентом платника податку — орендодавця щодо доходу, отриманого від надання в оренду нерухомого майна є орендар.
Відповідно до підпункту «а» пункту 176.2 ПК, особи, які відповідно до ПК, мають статус податкових агентів, зобов’язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Тож податковий агент під час виплати доходу фізичній особі — орендодавцю, у вигляді сум комунальних платежів, зобов’язаний нарахувати, утримати та сплатити (перераховувати) податок на доходи фізичних осіб за ставками, визначеними пунктом 167.1 ПК (15 % та у разі якщо загальна сума доходу у звітному податковому місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17% суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15%).
