Суб’єктам господарювання при зверненні до суду для вирішення спірних питань у відносинах між собою не завадить знати, що:
- обов’язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов’язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України (ЦК), оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу, а не грошовим зобов’язанням. На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК (проценти за користування чужими грошовими коштами);
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
- кошти, помилково переказані платником, з моменту їх зарахування на рахунок отримувача переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними. Банк же у межах договору та відповідно до вимог законодавства лише виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта та не є набувачем цих коштів. А тому відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення з банку помилково перерахованих платником сум;
- за загальним правилом обов’язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати;
- для юрособи (СПД) як договірної сторони днем початку перебігу позовної давності за позовом про визнання правочину (договору) недійсним слід вважати день вчинення правочину (укладання договору). Адже цей день збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
