Юридична особа — платник єдиного податку за ставкою 7% надала доступ до програмного сервісу резиденту Російської Федерації. При оплаті російська сторона утримала 10%. Чи підпадає такий доступ під поняття роялті. та чи правомірні дії російського контрагента? Чи потрібно сплачувати єдиний податок з отриманої суми?
Стаття 3 Податкового кодексу України (ПК) встановлює пріоритет міжнародного договору у податкових правовідносинах. Так згідно з пунктом 3.2 цієї статті «якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору».
Чи покарають за воєнного стану за неподання звітності
Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків(
Відповідно до статті 12 Угоди доходи від авторських прав і ліцензій (роялті), які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави. Але податок, що сплачується, не може перевищувати 10% загальної суми доходів.
При цьому вираз «доходи від авторських прав і ліцензій (роялті)» означає платежі будь-якого виду, що одержані як винагорода за користування або за надання права використання авторських прав на будь-який твір літератури, мистецтва і науки (включаючи кінофільми, будь-які фільми і плівки, які використовуються для радіомовлення або телебачення), будь-якого патенту, товарного знаку, креслення або моделі, схеми, таємної формули або процесу, або за інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду.
Отже, надання доступу до програмного сервісу можна тлумачити як винагороду за інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду. Детальніше можна відповісти на це запитання за умови аналізу інформації, яку може отримати резидент Російської Федерації в результаті доступу до програмного сервісу.
Згідно з частиною шостою статті 12 Угоди вважається, що доходи від авторських прав і ліцензій виникають у Договірній Державі (тобто в Росії стосовно нашої ситуації), якщо платником є будь-який створений в ній орган державної влади, орган місцевого самоврядування або резидент цієї Держави. Тож якщо виходити з того, що резидент РФ сплачує резиденту України за доступ до програмного сервісу (що можна тлумачити як сплату винагороди за інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду) то дії резидента РФ слід вважати правомірними.
Стаття 22 Угоди врегульовує метод усунення подвійного оподаткування. Якщо резидент однієї Договірної Держави одержує дохід або володіє майном у другій Договірній Державі, які відповідно до положень цієї Угоди можуть оподатковуватись у другій Державі, сума податку на цей дохід або майно, сплачена в цій другій Державі, підлягає вирахуванню з податку, який стягується з такого резидента стосовно такого доходу або майна в першій згаданій Державі. Ці вирахування, проте, не будуть перевищувати суму податку першої Держави на такий дохід або майно, нарахованого відповідно до її податкового законодавства і правил.
При цьому «якщо відповідно до будь-якого положення Угоди отримуваний доход або майно резидента Договірної Держави звільнені від податку в цій Державі, ця Держава може, однак, при підрахунку ставки і суми податку з частини доходу або майна цього резидента, яка залишилась, взяти до уваги звільнений доход або майно».
Згідно з пунктом 291.2 ПК спрощена система оподаткування, обліку та звітності — особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 ПК, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 297.1 ПК передбачено звільнення платників єдиного податку від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, у тому числі з податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані єдиним податком.
Отже, єдиноподатник не сплачує податок на прибуток чи ПДФО, він звільнений від їх сплати. Це означає, що не можна стверджувати, що єдиний податок є податком на прибуток чи ПДФО.
А відповідно до статті 2 Угоди існуючими податками, на які поширюється Угода, в Україні є податок на доходи підприємств та організацій; і прибутковий податок з громадян.
Таким чином, Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків не поширюється на сплату єдиного податку та його зменшення на суму податку на роялті, сплаченого в РФ.
Для того, щоб стверджувати протилежне і довести це в суді (в податкових органах податкової це навряд чи ймовірно) необхідно буде довести, що плата за доступ до програмного сервісу не є роялті і тому утримання з неї податку в розмірі 10% в бюджет РФ є неправомірним (це доведеться робити резиденту РФ в РФ), або, що єдиний податок є тим податком, на який поширює свою дію Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації, а саме податком на прибуток підприємств чи прибутковим податком з громадян.
