Резиденти — юрособи і ФОПи, представництва юросіб-нерезидентів мають право розраховуватися готівковою інвалютою, яку зняли для цього з власних поточних рахунків, щоб:
- забезпечити витрати на відрядження працівників за кордон;
- оплатити представницькі витрати на організацію офіційних заходів за кордоном.
Суб’єкт валютних операцій (далі — клієнт), який планує купити, продати чи обміняти інвалюту чи банківські метали, має подати до банку відповідну заяву (далі — Заява). Реквізити Заяви зазначають у договорі банківського рахунку або іншому договорі між банком і клієнтом.
Клієнти уповноважених установ не подають документів, що свідчать про наявність у них підстав чи зобов’язань провести валютні операції у незначному розмірі з купівлі, переказу інвалюти у разі зміни еквівалента купленої валюти через зміну курсів інвалют на дату переказу. Зокрема, переказу інвалюти, що купили раніше в незначному розмірі. Інформацію про мету купівлі, переказу та документи, на підставі яких купують чи переказують бенефіціару кошти в інвалюті/гривні, зазначають у Заяві чи платіжному дорученні.
Упродовж одного дня резидент може купувати безготівкову інвалюту без підтвердження підстав/зобов’язань на загальну суму, що не перевищує в сукупності 100 тис. євро включно (еквівалент цієї суми в іншій інвалюті за офіційним курсом гривні до інвалют, що встановив НБУ на дату проведення операції).
Однак заборонено видавати в Україні готівку в інвалюті з рахунку клієнта в обсязі, що перевищує в еквіваленті 100 тис. грн на день без урахування комісії банку, крім зняття готівки в інвалюті у визначених випадках (п. 5 постанови Правління НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18).
Отже, суб’єкт господарювання має право купити інвалюту чи зняти її з власних поточних рахунків у банку, щоб забезпечити витрати на відрядження працівників за кордон на підставі заяви на купівлю інвалюти.
