Відображення платником податку в податковій декларації з ПДВ залишку від’ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.
На це звернув увагу ВАСУ, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій про те, що податковим органом при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення пункту 102.5 Податкового кодексу України (ПК), які визначають строки давності на подання заяви про бюджетне відшкодування ПДВ.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Так, згідно з пунктом 102.5 ПК заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених ПК, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Тобто застосування цієї норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати ПДВ із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому ПК порядку.
Однак у цьому разі платник податку не заявляв свого наміру на відшкодування ПДВ із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до податківців із необхідною заявою. А тому зменшення платнику від’ємного значення сум ПДВ через пропущення строків давності, на думку судів, є помилковим.
