Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) спростував висновок апеляційного суду про прийняття фізособи на роботу за трудовим договором.
Адже зазначаючи, що між сторонами наявні трудові відносини, апеляційний суд залишив поза увагою те, що основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
За договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов’язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Водночас робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.
Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації. А за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.
Зокрема, умовами спірної трудової угоди, укладеної між сторонами, передбачено, що фізособа-позивач повинна самостійно організувати та нести відповідальність за організацію та виконання роботи з урахуванням вимог техніки безпеки з охорони праці. А зазначені умови притаманні саме договору підряду. Крім того, угодою було встановлено, що позивач несе повну матеріальну відповідальність за завдану підприємству шкоду. Тобто сторони погодили обсяг відповідальності, відмінний від норм трудового законодавства, та встановили матеріальну відповідальність позивача на рівні цивільно-правових відносин. Адже відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише нормами Кодексу Законів про працю України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами в договорі. А відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами в договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України (ЦК).
Незазначення ціни цивільно-правового договору також не свідчить про те, що цей договір є трудовим, оскільки відповідно до частини 1 статті 843 ЦК у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Пунктами 2.1-2.3 трудової угоди сторони погодили, що вартість виконаних позивачем робіт визначається на підставі актів виконаних робіт, підписаних сторонами. Тобто суми, визначені в підписаних актах приймання-передачі виконаних робіт, і є ціною договору в розумінні цивільного законодавства.
