Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, визнав законним та обгрунтованим розірвання роботодавцем контракту з керівником в період його тимчасової непрацездатності.
При прийнятті такого рішення суд виходив з наступного.
Чи покарають за воєнного стану за неподання звітності
Відповідно до частини 3 статті 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП) контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення й організації роботи працівника, умови розірвання договору, зокрема дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.
Відповідно до особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладені контракту закон надав право сторонам самим встановлювати їх права, обов’язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.
Пунктом 8 статті 36 КЗпП передбачено, що підставами припинення трудового договору можуть бути підстави, зазначені в контракті, вони є самостійними підставами припинення трудового договору, а розірвання трудового договору не є дисциплінарним стягненням.
Узагалі-то апеляційний суд визнав, що звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності не допускається з підстав, передбачених статтями 40 та 41 КЗпП, та в інших випадках, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства проводиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Зокрема, згідно з роз’ясненнями, що містяться в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9, йдеться про звільнення за порушення трудової дисципліни з підстав, установлених законодавством, які можуть бути зазначені і в контракті.
Але в розглядуваному випадку звільнення керівника відбулось на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП, а саме — з причин невиконання ним умов контракту в частині невиконання підприємством зобов’язань щодо виплати зарплати працівникам підприємства, порушення фінансової та господарської діяльності підприємства.
Тому, на думку суду, розірвання контракту з працівником відбулося не з підстав порушення ним трудової дисципліни, а з підстав невиконання ним умов контракту внаслідок його недостатніх ділових та професійних якостей як керівника підприємства. Причини, через які він не в змозі був виконати зазначені умови контракту, правового значення в його розірванні не мають.
