ВАСУ визнав необгрунтованими доводи податківців про заниження податкового зобов’язання та твердження про безпідставне заниження доходів звітних періодів через застосування формули коригування (у зв’язку зі зміною курсу валюти на дату платежу). На думку податківців, таке коригування змінює вартість предмету лізингу та не може бути застосованою.
Йдеться про укладення договорів, предметом яких було придбання лізингодавцем у лізингоотримувача майна у власність на підставі умов договору постачання та подальше передання зазначеного майна лізингоотримувачу у якості предмету лізингу на умовах договору в тимчасове володіння та користування.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Договори передбачали, зокрема, коригування платежів. Необхідність його проведення обумовлена тим, що передане у лізинг майно підприємство-позивач придбало за кредитні кошти (російські рублі та долар США), а виконання грошових зобов’язань здійснюється виключно в національній валюті України. Згідно з умовами договорів для визначення сумарного скоригованого розміру відповідного платежу, який належить сплаті на дату, на яку проводиться коригування, підприємство використовує базовий сумарний лізинговий платіж, що складається з відсотків за фінансовим лізингом та відшкодування вартості предмету лізингу.
Податківці вважають, що за допомогою такого коригування лізингового платежу відбувається зміна базового лізингового платежу та, відповідно, зміна встановленої ціни договору.
У свою чергу, на думку ВАСУ, застосування коефіцієнта коригування зовсім не змінює вартість предмета лізингу, а впливає лише на зміну розміру поточної винагороди лізингодавця.
Суд також зазначив, що при веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством. Водночас не допускається несанкціоноване втручання податкового органу в господарську діяльність підприємства шляхом коригування істотних умов уже укладених платниками податків господарських угод.
