Міндоходів категорично не погоджується з усталеною судовою позицією у справах про оскарження податкових повідомлень-рішень, пов’язаних з класифікацією товарів згідно з УКТЗЕД.
Зокрема, зі слів податківців, аналіз судової практики у справах про оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення зобов’язань з митних платежів свідчить, що під час обґрунтування переважної більшості рішень, винесених не на користь органів доходів і зборів, адміністративні суди використовують правову позицію Верховного Суду України (ВСУ), викладену в Узагальненні практики розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов’язаних зі справлянням податків і зборів митними органами, витяг з якого оприлюднений 01.01.2010. Вказана правова позиція полягає в тому, що у випадку, коли митниця, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалася з відомостями щодо коду товарної номенклатури, зазначеними імпортером, то в подальшому вона не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов’язань у зв’язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Міндоходів указало, що зазначена позиція ВСУ обґрунтована нормами, що втратили чинність, і на сьогоднішній день вона може бути застосованою лише до правовідносин, що виникли у зв’язку із здійсненням митного оформлення товарів, до втрати чинності нормами законодавства, якими такі позиції обгрунтовані.
Тому під час супроводження справ, що виникли у зв’язку з оскарженням податкових повідомлень-рішень про визначення зобов’язань зі сплати митних платежів за вантажними митними деклараціями, оформленими з моменту набрання чинності Податковим кодексом України (ПК), Міндоходів рекомендує своїм фахівцям з правової роботи враховувати чинні законодавчі норми.
Відповідно до пункту 54.1 ПК платник податків, крім випадків, передбачених податковим законодавством, самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій (митній) декларації.
Статтею 37 ПК визначено виключний перелік підстав для припинення податкового обов’язку, який не містить такої підстави, як помилка платника податків або контролюючого органу.
Вказані норми узгоджуються з нормами Митного кодексу України (МК) 2012 року. Адже за загальним правилом статті 295 МК митні платежі нараховуються декларантом самостійно.
