Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог підприємства до територіального відділення ФСС з ТВП про визнання протиправними дій, наказу та скасування рішення про повернення підприємством неправомірно використаних страхових коштів та застосування штрафу за порушення порядку витрачання коштів Фонду.
Підставою для прийняття зазначених рішень стали результати перевірки в ході якої, зокрема, було встановлено відсутність заяв працівників підприємства на виділення путівки, довідок форми № 070/0, затвердженої наказом МОЗ від 27.12.1999 № 302, які підтверджують потребу в санаторно-курортному лікуванні застрахованої особи, та відсутність підтвердження часткової оплати вартості путівок до їх видачі, використання їх не у період відпустки.
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Довідки форми № 070/о підприємством надані не були з посиланням на те, що вони були знищені за закінченням терміну зберігання. У той же час, наданий на підтвердження зазначеної обставини акт про виділення до знищення (документів), що не підлягають зберіганню, свідчив лише про те, що ряд документів, в т. ч. довідки за формою № 070/0, а також первинні касові документи за відповідний період були відібрані до знищення, проте не підтверджував їх фактичне знищення.
Але посилання підприємства на сплив трирічного терміну зберігання вищевказаних документів суперечить приписам Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру їх оскарження, затвердженої постановою правління ФСС з ТВП від 22.12.2010 № 29 (далі — Інструкція № 29).
Так, пунктом 3.2 Інструкції № 29 передбачено, що перевірці підлягають документи за звітні періоди поточного та попередніх років, за які не здійснювалась перевірка. При цьому відповідно до підпункту 3.3.3 Інструкції № 29 перевірки страхувальників з чисельністю менше 25 осіб за наявності витрат по коштах ФСС з ТВП проводяться не рідше одного разу на три роки, а у випадку відсутності порушень по використанню страхових коштів, що встановлено попередньою перевіркою, наступна планова перевірка такого страхувальника проводиться не раніше ніж через чотири роки після проведення попередньої перевірки.
Тобто, на думку суду, підприємство при вирішенні питання щодо строку зберігання документів по виділенню санаторно-курортних путівок (довідки форми № 070/0 та прибуткових касових ордерів або квитанцій про часткову оплату вартості санаторно-курортних путівок), повинне було керуватись Інструкцією № 29 як спеціальним нормативним актом і зберігати всі необхідні документи за період, який не був перевірений відповідачем. І посилання підприємства на обов’язок зберігання документів у таких випадках не більш ніж 3 роки є безпідставним.
