Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності регулюються нормами:
- Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Мінфіну від 28.07.2000 № 181;
- Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Мінфіну від 30.09.2003 № 561; далі — Методрекомендації № 561.
Затрати орендаря на поліпшення об’єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів. Такі затрати зараховують до складу основних засобів як первісну вартість нового об’єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в пункті 7 Методрекомендацій № 561 (абз. 2 п. 4 розд. IІ НП(С)БО 14, п. 21 Методрекомендацій № 561).
Об’єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом (абз. 1 п. 41 Методрекомендацій № 561).
Фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, у разі ліквідації або продажу такого об’єкта та відповідно зменшується на суму залишкової вартості окремого об’єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень статті 138 Податкового кодексу України (ПК), у разі ліквідації або продажу такого об’єкта (абз. 4 п. 138.1 та абз. 3 п. 138.2 ПК).
Вимоги пунктів 138.1 — 138.3 ПК не застосовують до операцій з активами з права користування за договорами оренди (п. 138.4 ПК). Актив з права користування — визнаний орендарем згідно з вимогами МСФЗ актив, який представляє право орендаря використовувати базовий актив протягом строку оренди (пп. 14.1.1-2 ПК).
Отже, при визначенні фінансового результату до оподаткування у витратах враховується недоамортизована частина ремонту орендованого основного засобу по закінченню договору оперативної оренди.
При визначенні об’єкта оподаткування платник — орендар на підставі положень абзацу четвертого пункту 138.1 та абзацу третього пункту 138.2 ПК має збільшити фінансовий результат на суму недоамортизованої частини витрат на ремонт/поліпшення орендованих основних засобів, визначеної відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, та зменшити фінансовий результат на суму недоамортизованої частини витрат на ремонт/поліпшення орендованих основних засобів, визначеної з урахуванням положень статті 138 ПК.
За інформацією ДПС у Запорізькій області
