Пальне для генератора без ліцензії: що дозволяє закон
Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюють за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 Податкового кодексу України; далі — ПК).
Платники-юрособи самостійно обчислюють суму податку станом на 01 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають податковому органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі — Декларація) з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (пп. 266.7.5 ПК).
Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларацію юрособа-платник подає протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачує починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
Форму Декларації затвердив Мінфін наказом від 10.04.2015 № 408. Вона передбачає заповнення додатка 1 (для об’єктів житлової нерухомості) та додатка 2 (для об’єктів нежитлової нерухомості), які є її невід’ємною частиною.
Згідно з приміткою 10 інформації до додатка 1 (додатка 2) до Декларації у графі 14 «Ставка (%)» розділу І «Розрахунок податкового зобов’язання» додатка 1 (додатка 2) зазначають ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначену рішенням органу місцевого самоврядування відповідно до підпункта 266.5.1 ПК.
Таким чином, за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юросіб, по яких за рішенням сільської, селищної або міської ради встановили нульові ставки, Декларацію подають на загальних підставах.
За інформацією ДПС в Одеській області
