Лист Мінекономіки від 29.10.2024 № 4701-05/77010-09
У Кодексі законів про працю України (далі — КЗпП) визначили для працівників я п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями (ст. 52 КЗпП).
На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюють шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
У Мінекономіки зазначили, що чинне законодавство не передбачає встановлення єдиної норми тривалості робочого часу на рік. Така норма може бути відмінна залежно від того:
- який робочий тиждень встановили на підприємстві (п'ятиденний чи шестиденний);
- яка тривалість щоденної роботи;
- коли передбачені вихідні дні.
Саме тому, на підприємствах, в установах і організаціях рішення про встановлення норми тривалості робочого часу на рік приймають самостійно за умови дотримання вимог статей 50, 51, 52, 53, 67 та 73 КЗпП.
Так, при розрахунку робочих днів до закінчення воєнного стану слід врахувати положення Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.02.2022 № 2136-IX щодо особливостей встановлення та обліку часу роботи і часу відпочинку в період дії воєнного стану.
Водночас у період дії воєнного стану не застосовують норми статті 53, частини 1 статті 65, частини 3—5 статті 67, статей 71, 73, 781 КЗпП та частини 2 статей 5 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР.
Оплата праці в умовах повітряних тривог і відключення світла
Отже, на період дії воєнного стану, положення КЗпП щодо скорочення роботи на одну годину напередодні святкових і неробочих днів, перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого, перенесення вихідних та робочих днів відповідно до рекомендації Кабміну, заборони залучення до робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, не застосовують.
Збільшення кількості годин роботи, що мають відпрацювати працівники у період воєнного стану у порівнянні з мирним часом, не призводить до збільшення нормальної тривалості робочого часу на тиждень, встановленого частиною 1 статті 50 КЗпП.
Отже, як зазначили у Мінекономіки, законодавство не встановлює єдиної норми тривалості робочого часу на відповідний період, вона може бути різною залежно від графіку роботи роботодавця, тому обраховується ним самостійно.
