Нарешті законодавчо врегульовано питання стосовно чинності договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ при зміні власника забезпеченого авто.
Статусу страхувальника набувають у разі:
- відчуження ТЗ — відчужувачі;
- смерті страхувальника — спадкоємці;
- припинення страхувальника—юрособи — її правонаступники.
Тобто у цих випадках договір страхування вважається чинним до закінчення строку його дії.
По-новому викладені поняття страхового випадку, терміни «бонус-малус» і «особи, відповідальність яких застрахована». Замість терміну «обов’язковий ліміт відповідальності страховика» введено новий, більш доцільніший термін «страхова сума». Причому вдвічі збільшено розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну та життю і здоров’ю потерпілих (50 та 100 тис. грн. на одного потерпілого відповідно).
Розширено порядок визначення розміру страхового платежу з вимогою обов’язкового дотримання страховиком встановленого цим порядком розрахунку. Крім того, додано норму щодо договорів міжнародного обов’язкового страхування автоцивілки, максимальні розміри страхових платежів яких встановлює КМУ.
Важливим є те, що законодавець докладніше розписав, виклав в новій редакції та, навіть, доповнив деякі норми, що стосуються проблеми страхового відшкодування заподіяної внаслідок ДТП шкоди. Подібні конкретизації мають значно спростити вирішення спорів з даних питань у судовому порядку.
Слід зазначити, що прийняті зміни не застосовуються до договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання ними чинності.
Закон ще не набрав чинності, особливий порядок передбачений самим нормативно-правовим актом.
