Робітник не може працювати дистанційно під час війни: що з оплатою

Відповідь

Заробітна плата — це винагорода, обчислена зазвичай у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Дистанційна робота — це форма організації праці, за якої працівник виконує роботу поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за своїм вибором і з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

На час загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації дистанційна робота може запроваджуватися наказом/розпорядженням роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом працівник ознайомлюється упродовж двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи.

Під час воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження зарплати без обмеження строку.

У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження зарплати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 к. дн., без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Працівнику також можуть надати відпустку за сімейними обставинами та з інших причин без збереження зарплати на термін, обумовлений угодою між працівником і власником, але не більше 15 к. дн. на рік.

Отже, відпустку без збереження зарплати роботодавець надає лише після отримання від працівника заяви з проханням надати таку відпустку. Роботодавець має право відмовити у її наданні. Ініціатива завжди має йти від працівника. Однак остаточне рішення про її надання залишається за роботодавцем.

За інформацією Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці