Лист Фонду соціального страхування України від 05.12.2022 № 1671-11-1
Допомогу з тимчасової непрацездатності надають застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати.
Середньоденну зарплату обчислюють діленням нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) зарплати, на яку нарахували ЄСВ та/або страхові внески, на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих із поважних причин: тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.
Норма передбачена пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266 (далі – Порядок № 1266),
Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключають з розрахункового періоду.
Після набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352, починаючи з 19.07.2022 за працівниками, яких призвали на військову службу, роботодавець не зберігає середній заробіток. За такими працівниками роботодавець має зберігати лише місце роботи і посаду.
З 19.07.2022 за працівниками, призваними на військову службу, під час дії особливого періоду на строк до його завершення або до дня фактичного звільнення зберігають місце роботи і посаду на підприємстві. Таким працівникам виплачують грошове забезпечення коштом Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України (КЗпП)).
Наразі відповідних змін до пункту 3 Порядку № 1266 щодо віднесення періоду військової служби на період мобілізації до поважних причин не здійснювали.
Отже, період перебування застрахованої особи на військовій службі, для якої передбачено гарантії частиною 3 статті 119 КЗпП:
- не належить до періоду, не відпрацьованого з поважних причин;
- не виключається із розрахункового періоду за обчислення середньоденної зарплати для розрахунку матеріального забезпечення.
