Договір суборенди (піднайму) є похідним від договору оренди (найму) і може зберігати свою чинність винятково протягом строку дії договору оренди (найму). Коли договір оренди втрачає чинність, припиняються права наймача на орендоване майно, зокрема право передавати його в суборенду.
Якщо суд визнав договір недійсним, не має значення, чи повернув орендоване майно майнодавцеві орендар, чи оформили таке повернення актом та чи продовжував наймач користуватися орендованим майном. Такого висновку дійшов Верховний Суд України, відмовляючи у задоволенні вимог суборендодавця про стягнення із суборендаря заборгованості з орендної плати.
Так, два суб’єкти господарювання уклали договір суборенди приміщення. Через невиконання суборендарем своїх зобов’язань у частині сплати орендної плати суборендодавець звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості з орендної плати попри те, що договір між ним як орендарем і орендодавцем до того суд визнав недійсним.
Свою позицію суборендодавець обгрунтовував тим, що відносини за договором суборенди можуть бути припинені лише після того, як суборендар поверне йому об’єкт оренди за актом приймання-передачі. При цьому позивач посилався на те, що суд під час вирішення питання про визнання договору оренди недійсним не зобов’язав орендаря повернути орендоване майно у чітко встановлені строки.
Однак суди всіх інстанцій у позові відмовили на підставі того, що через визнання недійсним укладеного договору оренди приміщення, переданого в суборенду за договором суборенди, зобов’язання сторін за наведеними договорами припинилися. А строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму (ст. 774 Цивільного кодексу України).