Підписуйтесь на телеграм-канал «Головбух. Новини»! Тут про зміни без спамуРозписку і довіреність на володіння, користування і розпорядження автомобілем не вважають належно укладеним договором купівлі-продажу. Тож вони не є підставою для набуття права власності.
На цьому наголосив Верховний Суд України, розглядаючи справу про визнання права власності на легковий автомобіль і вилучення авто з акта опису й арешту майна.
Йдеться про ситуацію, коли фізичні особи уклали між собою договір купівлі-продажу автомобіля, оформивши його, за згодою сторін, у вигляді довіреності. На підтвердження цього договору купівлі-продажу «продавець» (відповідач) надав розписку, згідно з якою він продав «покупцеві» (позивачу) відповідний автомобіль. Згодом державна виконавча служба наклала арешт на цей автомобіль відповідно до виконавчого листа про стягнення з «продавця» на користь банку (другий відповідач) заборгованості за кредитним договором. Як наслідок, на адресу позивача надіслали вимогу державного виконавця ВДВС (третя особа) про передачу на реалізацію зазначеного транспортного засобу.
Суди трьох інстанцій у задоволенні позову відмовили.
При цьому суди керувалися тим, що продаж транспортного засобу, який має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).
Цього прямо вимагають Цивільний кодекс України (ЦК) та Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений постановою КМУ від 07.09.1998 № 1388.
Аналіз статей 244, 237, 655 ЦК свідчить про те, що надання довіреності на володіння, користування і розпорядження транспортним засобом без укладення належного договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважають укладеним згідно із законом договором. Тож він не є підставою для переходу права власності на транспортний засіб до особи, яка цю довіреність отримала.
