Заява на звільненняСкачати
Наказ на звільненняСкачати
Виплату вихідної допомоги у разі звільнення працівників передбачено статтею 44 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), а також колективними договорами (угодами).
Також її виплачують у разі:
- відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією (пункт 6 статті 36 КЗпП) — не менше одного середньомісячного заробітку;
- відмови працівника від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (пункт 6 статті 36 КЗпП) — не менше одного середньомісячного заробітку;
- зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП) — не менше одного середньомісячного заробітку;
- виявлення невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи (пункт 2 статті 40 КЗпП) — не менше одного середньомісячного заробітку;
- відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (пункт 2 статті 40 КЗпП) — не менше одного середньомісячного заробітку;
- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (пункт 6 статті 40 КЗпП) — не менше тримісячного середнього заробітку;
- припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частина 1 статті 41 КЗпП) – не менше шестимісячного середнього заробітку.
Окрім того, виплату вихідної допомоги для призовників, а також осіб, що направляють на альтернативну службу, обумовленої в статті 44 КЗпП, визнана неконституційною (рішенням КСУ вiд 22.05.2008 № 10-рп/2008).
У колективному (трудовому) договорі можуть бути додатково передбачені й інші підстави виплати вихідної допомоги.
