Велика Палата Верховного Суду (ВС), усупереч позиціям судів попередніх інстанцій, визнала незаконним подвійне притягнення до відповідальності за неоприбуткування готівки.
Суть справи. ГУ ДФС у Львівській області провело документальну планову виїзну перевірку ФОПа, в результаті якої встановило порушення ним касової дисципліни під час здійснення підприємницької діяльності та винесло ППР про застосування штрафних санкцій за порушення чинних на момент виникнення спору:
- п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (неоприбуткування готівкової виручки), згідно із абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (далі — Указ № 436);
- п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі — Закон № 265).
З позиції судів попередніх інстанцій, Закон № 265 визначає вичерпний перелік порушень, за які передбачено фінансові санкції, і серед них відсутнє таке порушення, як неоприбуткування у касах готівки , а отже, й не встановлена відповідальність за це. Водночас зазначене питання прямо врегульоване в Указі № 436. Отже, предмети правового регулювання Указу № 436 і Закону № 265 різні. Окрім цього, на час виникнення спірних відносин не прийняли й будь-яких інших законів, сфера дії яких охоплювала б такі відносини, тому застосування штрафних санкцій на підставі Указу № 436 є обґрунтованим.
Скачати План-графік податкових перевірок на 2020 рік
Остаточний вердикт. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступу від такого правового висновку з огляду на таке. Об’єктивна сторона порушення, визначеного як абзацом 3 статті 1 Указу № 436, так і пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону № 265, фактично полягає в одних і тих самих діях. Метою прийняття Указу № 436 було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб’єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належно врегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону. Оскільки шляхом прийняття Закону № 265 законодавець ці правовідносини врегулював, то Указ № 436 припинив дію, і його положення вже не підлягали застосуванню.
З огляду на викладене Велика Палата ВС визнала неможливим застосування положення абзацу 3 статті 1 Указу № 436 у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом № 265.
Постанова Великої Палати ВС від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18
