⚡ ПЕРША КВАРТАЛЬНА ЗВІТНІСТЬ З ПДФО ТА ЄСВ: ПРИКЛАДИ, ЗРАЗКИ, ПОЯСНЕННЯ ⚡
Постанова ВС від 28.04.2021 у справі № 755/14564/18
У зв’язку з реорганізацією юридичного відділу обласного центру зайнятості (далі — ЦЗ) позивачку, яка є особою з інвалідністю І групи загального захворювання по зору, звільнили з посади провідного юрисконсульта згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Районний суд, з яким погодився апеляційний суд, відмовив визнати незаконним наказ про звільнення, оскільки позивачку своєчасно попередили про звільнення, їй пропонували інші вакантні посади, від яких вона відмовилася.
Суд не знайшов порушень законів України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» та «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а також не встановив наявності переважного права на залишення на роботі позивачки.
Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, навівши таке правове обґрунтування:
- районний суд не перевірив наявність у відповідача всіх вакансій на час вивільнення позивачки, не спростував її доводів про наявність у відповідача вакансій, які могли бути запропоновані позивачці з огляду на спеціальність і особливості її здоров’я та не перевірені роботодавцем на предмет неможливості їх зайняття позивачкою;
- районний суд зазначив, що позивачці пропонувалися дві вакантні посади: провідного юрисконсульта міського ЦЗ та провідного юрисконсульта реорганізованого відділу обласного ЦЗ тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника, від зайняття яких позивачка відмовилася;
- тимчасова посада на період відпустки по догляду за дитиною не є вакантною у розумінні КЗпП, тому така посада не могла пропонуватися на виконання положення ч. 3 ст. 49-2 Кодексу.
- за змістом індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю позивачка має можливість працювати за фахом за місцем працевлаштування в пішій доступності від місця її проживання;
- індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є обов’язковою для виконання органами виконавчої влади (ч. 3 ст. Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні». Пропозиція позивачці посади у міському ЦЗ, який перебуває на великій відстані від місця її проживання, суперечить індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю;
- при скороченні штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці перевага на залишення на роботі надається особам, які мають вищу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому роботодавець зобов’язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи низької кваліфікації і продуктивності праці (ч. 1 ст. 42 КЗпП);
- комісія із працевлаштування не рекомендувала призначення позивачки на вільні посади, а запропонувала їй посаду в міському ЦЗ;
- висновки суди зробили без порівняльного аналізу продуктивності праці та кваліфікації всіх працівників, натомість відповідний аналіз зроблено лише щодо позивачки, тож комісія не повела порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право інших працівників перед позивачкою на залишення на роботі;
- також висновки комісії не є належним доказом, оскільки для позивачки створена індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю, що має враховуватися при наданні переваги на залишення на роботі;
- ЦЗ як підставу для звільнення позивача надавав аргументи недобросовісного виконання позивачкою посадових обов’язків та неможливість їх виконання внаслідок її вад зору. Водночас підставою звільнення позивачки є п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, який передбачає не наявність порушення вимог трудового законодавства при виконанні посадових обов’язків (неможливості їх виконання за станом здоров’я), а зміни в організації виробництва і праці.
За формою № 10-ПОІ звітуватимете вперше у січні лютому 2021-го за 2020 рік. За неподання форми та невиконання інвалідного нормативу підприємства сплачують санкції. Допоможемо відзвітувати та підкажемо, як уникнути санкцій.
