Чи підлягають взяттю на облік в контролюючих органах договори управління майном, укладені між юридичною особою (резидентом чи нерезидентом) та фізичною особою — управителем майна?
Відповідно до статті 1029 Цивільного кодексу України (ЦК), за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Штрафи за несвоєчасне подання чи неподання звітності
Договір управління нерухомим майном укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 1031 ЦК).
Пунктом 1.7 розділу І Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну України від 09.12.2011 № 1588, в редакції наказу Мінфіну України «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів» від 14.11.2014 № 1127 (далі — Порядок), визначено, що управитель майна — юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності та платником податку на прибуток та веде окремо від власного облік доходів та витрат від управління майном, що отримано ним в управління за договорами управління майном.
На обліку в контролюючих органах перебувають договори управління майном на території України без створення юридичної особи, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені Податковим кодексом України (ПК).
Не обліковуються договори управління майном, визначені у підпункті 153.13.10 або у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 ПК, а саме — договори, за якими здійснюється управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону (п. 3.5 розд. ІІІ Порядку).
Отже, управителем майна повинна бути юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності та платником податку на прибуток, тобто договори управління майном, укладені між юридичною особою (резидентом чи нерезидентом) та фізичною особою — управителем майна, не підлягають взяттю на облік у контролюючих органах.
