Оприлюднено висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами перегляду окремих судових справ за II півріччя 2013 року.
Рішення суду грунтуються на підставі чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та передбачають, зокрема, таке:
Чи покарають за воєнного стану за неподання звітності
- наявність у ЄАС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості;
- УКТЗЕД, відомості з якої покладені в основу переліку товарів, що мають преференцію, складається як з опису товару, так і з його коду. І лише відповідність опису товару його десятизначному цифровому коду дає право на застосування пільги;
- фінансові санкції за наслідками документальних перевірок, які здійснюються податковими органами та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій;
- ПСП стосується не спеціального статусу суб’єкта, а наявності об’єкта оподаткування (доходу). У зв’язку з цим у спірних правовідносинах норму щодо ПСП потрібно враховувати з точки зору наявності іншого доходу. А за відсутності такого і має застосовуватися ПСП;
- подання страхувальником серед інших документів для виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю засвідченої відповідальними особами підприємства копії акта про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1, а не його оригіналу, не може бути підставою для відмови у перерахуванні страхових виплат;
- законодавство забороняє звільняти, зокрема, вагітну жінку та передбачає обов’язкове працевлаштування у випадках її звільнення після закінчення строкового трудового договору. Невиконання підприємством, яке провело звільнення, обов’язку з працевлаштування протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього обов’язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, а не про поновлення на попередній роботі. Тож у разі невиконання власником підприємства або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов’язку з працевлаштування звільненого працівника (за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП), зокрема, вагітної жінки, за заявою такої особи може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов’язання з працевлаштування.
Повне або часткове копіювання матеріалу дозволено лише за умови посилання на портал «Головбух24»