Найкращий помічник для вас: система Експертус Головбух
Постачальник і покупець уклали договір поставки (далі — договір).
У лютому — березні 2019 року відповідно до додатків № 1—9 до договору, постачальник поставив покупцеві товар. Покупець не заперечує це.
У квітні — травні 2019-го постачальник поставив товар покупцеві на підставі додатків № 10—15 до договору, на підтвердження чого надав:
- додатки на постачання товару № 10—15;
- видаткові накладні;
- товаротранспортні накладні.
Покупець:
- оплатив поставлений товар на суму 4 104 664,00 грн, що підтверджують платіжні доручення;
- заперечує, що підписав додатки № 10—15 до договору та отримав товар за ними на підставі відповідних видаткових накладних у квітні — травні 2019-го.
Постачальник:
- поставив покупцеві товар;
- стверджує, що покупець лише частково оплатив товар;
- вимагає стягнути з покупця заборгованість з урахуванням пені за несвоєчасну оплату товару.
Апеляційний господарський суд задовольнив позов постачальника щодо стягнення з покупця основного боргу та пені. Суд виходив з того, що:
- заборгованість з постачання товару в лютому — березні 2019 року підтверджують лише додатки № 1—9 до договору;
- постачання товару згідно з додатками № 10—15 до договору у квітні — травні 2019-го не доведене, оскільки цю операцію не підтверджують первинні документи.
Суд зауважив, що:
- факт проведення господарської операції підтверджують первинні документи, а не податкові декларації. Податкові накладні підтверджують лише порядок оподаткування операції;
- факт оподаткування не свідчить про те, що господарська операцію провели.
На думку ВС, якщо первинні документи мають дефект і сторона договору не визнає факту постачання спірного товару, друга сторона має право довести постачання товару іншими переконливими доказами.
Сторона договору діє недобросовісно та нерозумною, якщо заперечує, що їй передали товар за договором поставки за податковими накладними (ПН), але одночасно:
- реєструє ПН на придбання товарів від постачальника;
- формує як покупець податковий кредит за фактом постачання товару на підставі спірних видаткових накладних;
- не пояснює своїх дій та правових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними.
У цьому разі дії сторони з реєстрації ПН засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків. Тож ПН, яку постачальник виписав на постачання послуг на користь покупця, може бути доказом того, що покупець прийняв товар від контрагента на визначену суму, якщо покупець відобразив податковий кредит за господарською операцією з контрагентом.
ВС вважає, що податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, а сам по собі факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції. Водночас конкретизує, що ПН може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює, що постачальник поставив, а покупець прийняв товар, якщо сторона, яка заперечує факт постачання, вчинила юридично значимі дії:
- зареєструвала ПН;
- сформувала податковий кредит за господарською операцією з контрагентом.
Право на податковий кредит виникає у платника на підставі реального факту проведення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.
Сильна підтримка — сильна Україна! Це звичайно про нас із вами. Ми опинилися в невідомому досі для нас становищі. Тому щоб ви та ваша компанія залишалася у робочій колії, пропонуємо підтримку. Зекономте на передплаті фахових видань «Головбух», «Головбух Агро», «Головбух Медицина», а також до експертно-правової системи «Експертус Головбух».
Обговоріть передплату з вашим менеджером: 0 800 21 12 20 (дзвінки безплатні) або напишіть у чат. Миру нам.
