ДПС надіслала підприємству податкові повідомлення-рішень на загальну суму 13,67 млн грн. Підприємство оскаржило рішення ДПС до суду.
Щоб з’ясувати реальність оскаржуваних операцій постачання позивачеві автомобіля, суд апеляційної інстанції проаналізував базу даних АІС «Податковий блок» і ЄРПН. Встановив, що ФОПа — постачальника автомобіля в них немає. Тож з’ясувати походження товару неможливо. До того ж на балансі ФОПа відсутні основні засоби, ланцюг постачання товару не простежується. Крім того, суд встановив, що:
- контрагент-ФОП — не подав звітність з ПДВ і не задекларував податкові зобов’язання за реалізації автомобіля;
- позивач — не надав сертифікати, паспорти якості та джерело походження автомобіля.
Верховний Суд (ВС) зауважив, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формують бухгалтерський і податковий облік. Однак у сукупності з іншими обставинами справи їх наявність або відсутність може спростувати або підтвердити позицію органу контролю.
Суд апеляційної інстанції встановив, що договір між позивачем контрагентом-ФОПом на технічне обслуговування і виконання ремонтних робіт:
- не містить інформації:
- про адресу та місце, де проводили технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів;
- перелік робіт, що надає ФОП, і строки їх виконання;
- не визначає:
- переліку документів, що підтверджують виконання технічного обслуговування чи ремонту транспортних засобів;
- гарантійних зобов’язань виконавця робіт.
ВС погодився з висновком апеляційного суду про те, що:
- реальність господарських операцій з постачання вантажного автомобіля не підтверджена;
- первинні документи не розкривають зміст господарської операції;
- у заявках на надання послуг з ремонту транспортних засобів відсутні відомості про автомобіль, який потребує ремонту (з огляду на повну трудову зайнятість особи, яка проводила ремонт, за основним місцем роботи).
Крім того, апеляційний суд встановив, що позивач уклав з контрагентами-ФОПами договори про надання послуг водія, експедитора і транспортно-експедиторського обслуговування.
Зокрема, коли контрагенти надавали позивачеві послуги, вони використовували не власні виробничі потужності, а потужності позивача. Це дає підстави для сумніву, чи доцільно звертатися до контрагентів щодо надання послуг. Плата за послуги значно завищена. До їх собівартість не включили витрати на використання автотранспорту, які віднесли на рахунок 93 «Витрати на збут». Це значно вплинуло на зменшення фінрезультату.
Акти здачі-приймання робіт/послуг, які надали ФОПи, містять відомості про надання послуг водія, експедитора, послуг з організації перевезення вантажів і транспортно-експедиційних послуг. Однак в цих документах відсутня будь-яка інформація, що підтверджує функції та зобов’язання за договорами. Отже, неможливо встановити, які саме послуги та в якій кількості ФОПи виконали за договорами.
ВС резюмує:
- насамперед слід зважати на реальність і економічний змість господарської операції;
- первинні документи слід оцінювати з урахуванням специфіки кожної господарської операції — змісту наданих послуг тощо;
- сама по собі наявність первинних документів не є підставою для висновків щодо реальності господарської операції, якщо інші дані свідчать про те, що фактичного руху активів не було.
Відтак ВС:
- не задовільнив касаційну скаргу платника податків;
- залишили без змін постанову апеляційного суду, який відмовив у задоволені позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 13,67 млн грн.
