Постанова ВС від 21.07.2022 у справі № 569/18379/19
Працівник працював на умовах ненормованого робочого дня та підсумованого обліку робочого часу. Директор видав наказ провести службове розслідування за фактами відсутності юрисконсульта на робочому місці. Працівник відмовився пояснювати, чому його не було на роботі. Про це склали відповідні акти.
Директор звільнив юрисконсульта з роботи за прогул на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Верховний Суд зауважив, що визначальний фактор для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за прогул — з’ясування поважності причин його відсутності на роботі. Трудове законодавство не передбачає вичерпного переліку поважних причин, через які працівник може бути відсутній на роботі. Тому в кожному випадку поважність причини відсутності працівника на роботі визначають з огляду на конкретні обставини.
Позивач наголосив, що його прийняли на посаду на умовах ненормованого робочого дня і роботодавець погодив для нього такий графік роботи. Однак колдоговір передбачає, що юрисконсульт повинен мати п’ятиденний 40-годинний робочий тиждень. Трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, яку укладають на підставі досягнутої домовленості сторін.
Акти про відсутність працівника на роботі, які склав роботодавець, доводять непослідовну та суперечливу поведінку роботодавця, яку суд не може тлумачити на користь працівника.
Суд дійшов висновку, що роботодавець не мав права звільнити працівника, для якого запровадив ненормований робочий день, за прогул лише тому, що його не було на робочому місці. Адже він не довів, що у цей час працівник не виконував своїх трудових функцій, які передбачають трудовий договір і посадова інструкція.
