У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні (к. дн.) за поточний робочий рік (ч.1 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX; далі — Закон № 2136).
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 к. дн., надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переносять на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження зарплати.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні невикористаних днів щорічної відпустки.
Тобто під час воєнного стану роботодавець може обмежувати тривалість щорічної основної відпустки, надаючи працівнику не більше ніж 24 к. дн. для відпочинку за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить понад 24 к. дн., надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переносять на період після припинення або скасування воєнного стану.
А з 24.12.2023 роботодавець має право за власним рішенням надавати працівнику невикористані дні щорічної основної відпустки у формі відпустки без збереження зарплати. Тобто невикористані дні щорічної відпустки, які за загальними правилами підлягають оплаті, за одностороннім рішенням роботодавця замінюють відпусткою без збереження зарплати.
Якщо роботодавець прийняв рішення щодо надання без збереження зарплати невикористаної оплачуваної відпустки, він має обґрунтувати необхідність надання цих відпусток без збереження зарплати та документально підтвердити настання обставин, що спричинили таку необхідність.
Водночас Закон № 2136 на період воєнного стану не обмежує дію норми частини 4 статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), відповідно до якої за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 к. дн.
Отже, працівник не позбавлений права замість відпустки без збереження зарплати на заміну частини щорічної відпустки грошовою компенсацією за умови використання ним 24 к. дн. щорічної відпустки (за робочий рік, за який надають відпустку).
Наприклад, якщо загальна тривалість щорічної відпустки працівника 28 к. дн. (24 к. д. — щорічна основна відпустка і 4 к. дн. — щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день, що визначили колективним договором), то за умови використання працівником за відповідний робочий рік щорічної відпустки тривалістю 24 к. дн., за 4 календарних дні він може отримати компенсацію (лист Мінсоцполітики від 24.06.2011 № 208/13/116-11).
Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку, коли працівник звільняється та продовжує працювати. Розрахунок, оподаткування та бухоблік компенсації, у тому числі під час війни
Щодо виплати грошової компенсації за невикористані за декілька років дні щорічних відпусток без звільнення
Якщо працівник не був у відпустці тривалий час (або використав вибірково тільки окремі дні відпусток) і бажає, не звільняючись, отримати грошову компенсацію за дні невикористаних відпусток, то відповідно до частини 1 статті 24 Закону про відпустки тільки в разі звільнення працівника йому виплачують грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, право отримати грошову компенсацію за невикористані за декілька років дні щорічних відпусток має працівник у разі звільнення.
