Фізична особа — підприємець здає в оренду власне приміщення. Чи може вона встановлювати орендну плату в сумі, меншій за граничний розмір, встановлений місцевою радою?
Мінімальний розмір орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб визначається згідно з Методикою, затвердженою постановою КМУ від 29.12.2010 № 1253 (далі — Постанова № 1253).
Мінімальна сума орендного платежу за нерухоме майно встановлюється органом місцевого самоврядування. Вона визначається виходячи з мінімальної вартості місячної оренди 1 кв. метра загальної площі нерухомого майна з урахуванням його місцезнаходження, інших функціональних та якісних показників.
Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об’єкт оподаткування ПДФО визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.
Такі вимоги встановлені підпунктом 170.1.2 Податкового кодексу України (ПК) для податкових агентів платника податку — орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об’єктів нерухомості.
Оподаткування доходів, отриманих фізособою-підприємцем від провадження господарської діяльності, регламентується статтею 177 ПК.
Відповідно до пункту 177.2 ПК об’єктом оподаткування фізособи-підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізособи-підприємця.
Органи місцевого самоврядування мають право затверджувати ставки з окремих податків (наприклад, земельний податок, у т. ч. орендна плата за землю, єдиний податок), які є джерелом надходжень місцевих бюджетів. Крім того, вони мають повноваження щодо управління комунальною власністю. Встановлення розміру орендної плати на майно, яке належить до приватної власності, не відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування з огляду на вимоги цього закону.
Загальні правила щодо укладення договорів оренди містять Цивільний та Господарський кодекси України (ГК).
Розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем. Такі вимоги містять Цивільний та Господарський кодекси України (ГК).
Орендна плата — це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 286 ГК).
Істотними умовами договору оренди майна є (ст. 284 ГК):
- об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
- строк, на який укладається договір оренди;
- орендна плата з урахуванням її індексації;
- порядок використання амортизаційних відрахувань;
- відновлення орендованого майна;
- умови повернення орендованого майна або викупу.
Оцінка об’єкта оренди здійснюється за відновною вартістю. А оцінка об’єктів оренди державної та комунальної власності здійснюється за методикою, затвердженою постановою КМУ від 10.08.1995 № 629.
Враховуючи зазначене, фізособа — підприємець, яка здає в оренду власне приміщення, має право встановити у договорі оренди розмір орендної плати з урахуванням власних інтересів та інтересів орендаря. Однак з метою уникнення непорозумінь з податковим органом цей розмір має бути економічно обгрунтованим
Ще більше робочих ситуацій ви знайдете в експертно-правовій системі «Експертус Податки»
