Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряє контролюючий орган (п. 50.2 Податкового кодексу України; далі — ПК).
Податкова декларація, розрахунок, звіт — документ, що подає платник податків контролюючим органам у визначені законом строки, на підставі якого нараховують та/або сплачують грошове зобов’язання, у тому числі податкове зобов’язання або відображають обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податкове та митне законодавство звільняє платника від обов’язку нараховувати та сплачувати податок і збір, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого ЄСВ (п. 46.1 ПК).
Митні декларації, розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) прирівнюють до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов’язань.
Заява про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП не підпадає під визначення податкової декларації (розрахунку). Саме тому норми ПК не забороняють подавати таку заяву до контролюючого органу після отримання копії наказу про проведення документальної перевірки до початку перевірки / у день початку перевірки / під час перевірки.
При цьому податківці нагадують, що відповідальність платників податків за порушення встановленого порядку взяття на облік у контролюючих органах передбачена пунктом 117.1 ПК.
